Буквальне розуміння книги Ісуса Навина

Згідно з буквальним описом (П. Гольбах) Ісус Навин з'являється перед неупередженим читачем як хоробрий розбійник, що знаходиться в підпорядкуванні у боязких жерців. Ім'ям Господа він з великим успіхом здійснює несправедливі завоювання, жорстоко вбиває і розоряє сусідні євреям народи, опановує їх спадщину, здійснює віроломства і жорстокості, від яких може здригнутися кожна людина, але проте йому в цьому сприяє Бог незліченними чудесами. Навіть зупиняє сонце щоб дати Ісусові час убити всіх його ворогів, законних власників країни, хананеїв, які захищалися проти злочинних грабіжників, що взялися їх винищити і пограбувати ім'ям невідомого ним Бога.

У числі інших подвигів Ісус Навин підкорює Ієрихон, стіни якого дивним чином впали при звуках труб левитів. Бог дозволив йому з успіхом використовувати послуги блудниці на ім'я Раав, яка  зрадництвом полегшила похід ізраїльтян проти її рідного міста.   Критика Лесінга залишила гігантську прірву герменевтики між сучасними тлумачами і Біблією, яку він у своїх теологічних працях називав "огидною канавою, яку я не можу перейти".

Віки пройшли з того часу, як Лесінг висунув свою думку, але оця прірва так і залишилася в мисленні критично спрямованих тлумачників. У своїх працях вони багато в чому покладаються на основне висловлювання Лесінга: "Біблія є продуктом її днів, наповнених всілякими примітивними віруваннями, які чужі сучасним людям. Вона не може з авторитетом говорити до сучасного читача". У своїй книзі "Біблія у сучасному світі" Д. Барр підвів такий підсумок: Будь-яка робота або текст, складений в древній час і в древній культурі, має значення для того часу і тієї культури. У наш час і в нашій культурі він може мати інше значення або зовсім його не мати.. Така праця, як Біблія, який є продуктом однієї особливої культури (чи, точніше, є сукупністю праць цієї культури за довгий період), не може, отже, мати якого-небудь вирішального авторитету для інших культур; ідея цього настільки абсурдна, що її не варто навіть обговорювати".

                  ДУХОВНА, ПРОРОЧА ЗНАЧИМІСТЬ КНИГИ ІСУСА НАВИНА

      Такі невідповідні, неправомірні, вкрай оманливі  висновки – от сумний наслідок традиційного тлумачення Святого Писання, спотвореного спочатку іудаїстською, потім християнською і мусульманською релігіями, які визнають і наполегливо стверджують буквальне розуміння таких біблійних сюжетів. Це стало причиною лживих, жорстоких вірувань, безвір'я, нігілізму і відкритого безбожства з усіма трагічними наслідками. Виправдовується слово пророків:  « Дім Ізраїля і дім Юдин (тобто ці юдаїстські релігії, які уособлюють іудаїзм і номінальне християнство) поступили зі Мною дуже віроломно, говорить Господь: вони відвернулись від Господа і сказали: "немає Його". (Єр.5:11- 13) Лживе уявлення про Бога – навіть більше ніж Його заперечення. ".Як ви говорите: "ми мудрі, і закон Господній у нас"? А ось, лжива тростина книжників перетворює[ його] в обман. (Эр.8:8; Пс.55:6 Эр.23:36 )

Вихід ізраїльського народу з Єгипту, є пророчим прообразом звільнення від гріховного рабства. Духовне звільнення здійснюється не насильством, а усвідомленням, прийняттям і виконанням Істини Волі Божої,  одвіку  відкритої Його провісниками усім народам для їх спасіння – визволення з рабства невігластва, гріхів беззаконня і смерті. ( Псл.18:5; Рим.10:18)

«Земля обітована», перехід через Іордан, «завоювання» Ханаана, «оволодіння» Ієрихону, падіння його стін і всі інші події, пов'язані з цією історією, вказують на їх вельми важливий, пророчо алегоричний сенс, переданий в алегоріях, прообразах і символах. Усі вони мають пряме пророче відношення до сучасного стану народів в їх відношенні до істинної Віри в Бога.

Язичництво в кожному історичному часі його взаємин з народом істинної Віри образно представлене такими містами як Тир, Содом, Гомора, Вавілон, Ніневія, Єгипет та інші. Єрусалим, Сіон,  символічно представляють народ, який від початку вступив в Заповіт з Богом  і, виконуючий Його Волю, представляють істинну Віру в Єдиного Бога.

Ієрихон - від евр. яреах - "місяць", тобто "місто місяця"; по інших перекладах "запашний", "місто пальм". Місто в Ханаані, що перебуває у володінні  тих нащадків Хама, котрі  впали, опустилися в язичництво, знехтували і осквернили істинну Віру Патріархів. Язичники опанували ту "землю" в буквальному і переносному її значенні, де Первосвященик Мелхіседек, "цар горішнього Єрусалиму", зустрів Авраама, – зустрів там, де, в образному вислові, «тече молоко і мед», і там передав йому «Хліб і Вино»,  те небесне Одкровення, яке згодом народ Божий отримав в Ісусові Христі –  «Первосвященику по чину Мелхіседека». (Евр.7:17) Господь спочатку провістив і обіцяв духовним спадкоємцям Авраама, послідовникам істинної Віри з усіх народів, «увійти» до тієї "землі" "де тече молоко і мед", – тобто увійти до духовного, блаженного стану Праведності і Миру.

Ханаан став образом хамського відступництва, спотворення, осквернення істинного служіння Богу. Стіни Ієрихону, головного ханаанського міста, –  се релігія, що захищає її гріховні зв'язки з беззаконням і жорстокими звірячими системами світу. «І затремтять перед Моїм лицем…     звірина і  всяке гаддя ,  що плазує по землі, і всяка людина, що на поверхні землі, і будуть поруйновані гори, і поваляться урвища, і всякі стіни на землі впадуть.(Єз.38:20)  «Зійдіть на стіни його (зрадницьких релігій) і руйнуйте,…знищуйте надбудови їх,  тому що  вони не Господні… Мене зрадив дім Ізраїлів та дім Юдин, говорить Господь». ( спотворена Ізраїльська і спотворена Християнська релігії ) Вони лживо говорять про Господа і промовляють: нема Його…» (Єр.5:10,11,12).    

"Цього дня уклав Господь заповіт з Авраамом, сказавши: потомству твоєму даю Я землю цю, від річки Єгипетської до великої річки, Евфрата: річки Кенеїв, Кенезеїв, Кедмонеїв, Хеттеїв, Ферезеїв, Рефаимів, Аморреїв, Хананеїв, Гергесеїв і Иевусеїв".     ( Бут.15:18- 21)  «І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь край ханаанський, на вічне володіння, і Я буду їм Богом».(Бут.17:8)

Авраам вийшов з Ура Халдейського, осяяний величними Одкровеннями про Єдиного Бога і Його Волю. Одкровеннями Премудрості Божественних Задумів, Намірів і Визначень він став великим благовісником Божим духовно освічувати, відроджувати і навертати народи в істинну Віру. Авраам, виходець з язичницького світу, став Патріархом духовного потомства  роду праведників, з яким Господь уклав Заповіт  утворити народ                  Світлоносець, духовно спроможний підкорювати істинній Вірі усі народи, на цих великих просторах. " від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Евфрата " –    це означає: духовно освічувати, навертати до Єдиного Бога народи, котрі знаходяться в полоні  пітьми  неуцтва між двома великими язичницькими цивілізаціями Сходу і Заходу, представлених в образі великих течій ріки Єгипетської  і  ріки Эфрата, образного Єгипту і Вавілона.

 Господь дає   " усю землю Ханаанську."., яка також образно представляє зосередження різних народів на "перехресті" шляхів їх руху з усією різноманітністю їхніх  диких язичницьких традицій, з жорстокими культами, матеріалістськими ідеологіями, релігіями і містичними філософізмами. (Іс.Нав.10:42; 11:12)  Бог "віддає цю землю", ці народи для духовного відродження, перетворення їх життя; силою Світла Істини здолати пітьму їх язичницького способу життя. Здійснити цю велику справу Господь заповідав потомству великого Патріарха, його духовним послідовникам: Ісааку, Якову, Мойсею, Ісусові Навину, Пророкам –  усьому істинному духовному Ізраїлю, обраним Богом духовним просвітителям з усіх народів, котрі виконують Його Волю. "Бо не той Іудей, хто по зовнішності, .але [той] Іудей, хто внутрішньо такий". (Рим.2:28, 29; Іван.1:47; Матф.3:9 )

 Віддає "у володіння вічне".   Дух Істини  Волі Божої оволодіває свідомістю народів і визначає їх нове   життя, вводить в духовний благодатний стан Праведності і Миру. "Підкорені" істинній Вірі, вони звільняються від рабства гріха і смерті. В пізнанні і виконанні Завітів Господніх  знаходять блаженство вічного життя.  «А тому, хто переможе   і тому, хто  до кінця дотримується Моїх повелінь, Я дам йому владу над поганами », (Откр.2:26)  –  владу і силу духовно здолати язичницький плотський спосіб життя. «А царственне  владарювання, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього».  (Дан.7:27)  

  « Ісус, син Навинів, був сповнений духа мудрості, бо Мойсей поклав свої руки на нього. І слухали його Ізраїлеві сини, і робили, як Господь наказав   Мойсеєві».(Повт.34:9)

Ісус Навин прямий продовжувач величної духовно-освітньої місії, яка стверджується на Одкровеннях Мойсея, якими великий пророк був осяяний на "Горі" Синаї, – висоті істинного Богопізнання, спочатку відкритого Первосвященикові Мелхіседеку, Патріархові Аврааму і його великим духовним наступникам. "І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ( -Мойсей з "лицем" благочестивого мислення предстояв перед Світлом "Лиця" Премудрості Божих Одкровень ) як би говорив хто з другом своїм; і він повертався в стан; а служитель його Ісус, син Навин, юнак, не відлучався від скінії". (Ісх.33:11)         Ісус Навин, як і Мойсей, мужньо виявляв гріхи народу, його відпадіння від Бога, невірність і байдужість, щоб знову привернути його до упокорення перед Богом, щоб цей народ міг перебувати на духовних твердинях Істини Волі Бога, – бути приготовленим  до безкомпромісної, рішучої і твердої духовної боротьби з мракобіссям невігластва, з невірством і гріхами беззаконня, бути в змозі духовно подолати всякий язичницький опір.

Велика епоха духовного становлення, духовного відродження людини,   що почалася з тих далеких часів Сифа і Єноха, коли вже "почали прикликати ім'я  Ієгови Сущого"   (Бут.4:26) –  епоха Авраама, Ісаака, Якова і Мойсея, завершується виходом  з Єгипту, створенням  Книги Закону і входженням в "землю обітовану", в Ханаан.

".І заповідав Господь Ісусові, синові Навину, і сказав [йому]: будь твердий і  мужній, бо ти введеш синів Ізраїлевих в землю, про яку Я присягався їм, і Я буду з тобою ".  (Повт.31:23)

Ввести народ Віри в цей духовно відроджений, від початку обітований духовно блаженний стан праведності, Бог заповідав Ісусові Навину. Для цього Божими  Патріархами і Мойсеєм була вже підготовлена  велика дорога істинного життя, відкрита в благодатних Заповітах, чітко виражених в Десяти Заповідях. І небагатьох, котрі освідомили і покірливо виконували Волю Божу, Ісус Навин ввів в цей блаженний стан, де "тече молоко і мед". ( «… жадайте чистого духовного молока, щоб ним вирости на спасіння» (1Петр.2:2) «… (Еммануїл) буде  споживати молоко  і мед…» (Ис.7:14,15)  «…гори будуть капати вином и погорби потечуть молоком, і всі русла Іудейські наповняться водою, а  з дому Господнього вийде  джерело…» (Іоїл.3:18) 

Другу велику епоху духовного відродження людини, –  епоху від Мойсея і Ісуса Навина, утверджуючись на первинних духовних Одкровеннях і духовному досвіді попередніх Посланників, продовжили усі Пророки Божі – вісники Його Царства Праведності, Миру і Благоденства. Щоб ввести народ Віри в цей блаженний стан, Господь підняв, возвів великого Пророка також зі знаменним ім'ям Ісус, –  Ісуса Мессию, Сина Божого. "Я воздвигну їм Пророка з середовища братів їх, такого як ти, і вкладу слова Мої у вуста Його, і Він говоритиме їм усе, що Я повелю Йому". (Втор.18:18; Матф.1:21; )

"І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: пішли від себе людей,  вони  розвідають   землю Ханаанську, яку Я даю синам Ізраїлевим; по одній людині від коліна   батьків їх пошліть, головних з них". (Чис.13:3)  

Перед вступом в духовну боротьбу з язичництвом, дванадцять представників народу з дванадцятьма характерними особливостями ізраїльської Віри повинні "видивитися", ґрунтовно розвідати, вникнути, щоб  зрозуміти  стан язичницького життя  у всіх його проявах. Досліджувати їх різні релігійні культи, різні напрями їх ідеології, і силу їх дії на свідомість народу і спосіб життя, щоб бути готовими, і переконатися в успішній духовній боротьбі з ними. Розвідати також і наявні в них моральні цінності, знайдені практичним, земним їх життям.

"Ось імена мужів, яких посилав Мойсей вивідають землю. І назвав Мойсей Осію, сина Навина, Ісусом". (Чис.13:17) Духовними обдаруваннями і благословенням Бог підняв, возвів  Осію, сина Навина для здійснювання величної місії – ввести ізраїльський народ в "обітовану землю", тобто ввести в той духовний стан, який здійснюється відданим виконанням Волі Бога, поклонінням Богу у Дусі Істини і подоланням язичництва в усіх його гріховних проявах. Тому гідного наступника і продовжувача місії усіх Патріархів Осію, сина Навина, Мойсей назвав Ісусом, – новим ім'ям, що означає  "допомога Єгови, або Спаситель".

Серед посланих Мойсеєм тільки Ісус Навин і Халев, побуджувані духом Істини, вірно визначили стан язичницького світу. Вони переконували народ бути упевненими в нездоланній  силі Мудрості Слова Божого, всупереч іншим, духовно не стійким посланцям, які говорили, : "не можемо ми йти проти народу цього, бо він сильніший за нас, і поширювали  фальшиву чутку про землю, яку вони вивідували, кажучи: земля, яку проходили ми для огляду, є земля, яка поїдає  тих хто живе на ній, і увесь народ, якого бачили ми серед них, люди великого росту"; (Чис.13:32, 33)

Це має духовно пророче значення і по відношенню до сучасного «лаодикійського» стану християнської Віри, з різними її напрямами.(Откр.3:14- 17) Релігія, вступаючи в тісні політичні і економічні зв'язки з державними системами насильства і зливаючись з ними в беззаконні, за словами пророка: "Розпусничала з синами Єгипту, множила блудодіяння з людьми великорослими", тобто зі всякими великими і сильними світу цього. Йшла на компроміс з релігійно-політичними системами, традиціями і владою світу.(Іез.16:26) Тільки істинна Віра, що утверджується на Волі Бога, вираженій в Його Заповідях і Євангельському Вченні Христа, спроможна вірно визначити стан сучасної т.з. цивілізації, в усіх проявах її язичницького беззаконня. Така Віра, володіє істинним, духовним розумінням Премудрості Слова Божого. Долаючи всякі релігійно-язичницькі провини, не боїться і перемагає "великорослих" і сильних світу. Розкриває зовнішній блиск величі їх безумних і жорстоких ідеологій, що ведуть до погибелі. "Хто перемагає і здійснює Волю Мою до кінця, тому дам владу над язичниками". (Откр.2:26; Дан.7:27; 1Иоан.5:4)

" І послав Ісус, син Навин, з Ситтима двох спостерігачів таємно і сказав: підіть, оглянете землю і Ієрихон. [Два хлопці] пішли і прийшли в будинок блудниці, якій ім'я Раав, і залишилися ночувати там". (Иис.Нав.2:1) Перед початком великої духовної боротьби з язичництвом необхідно у світлі істинного Богопізнання вірно    зрозуміти  форми і визначити  сили  дії  на людину  його облудних релігій.

 "…Оглянути землю і (місто) Ієрихон", тобто «фортеці» і твердині  його земних систем  лукавих спокусливих ідеологій. Досліджуючи і вникаючи в моральний стан язичництва, його устої і умонастрої, дослідники, "оглядачі"  «прийшли в будинок блудниці». Це означає: в образі жінки Раав оглядачі знайшли і прийшли до людей з язичництва, які вже чули про Віру в Єдиного Бога і Його мудрі Закони істинного життя. Вони вже не сприймали і не наслідували язичницький образ мислення, а  прихильно сприймали народ Істинної Віри, до якого язичництво відносилося фанатично вороже. Тверезе, розумне мислення, духовний спосіб життя, лживі релігії  завжди називають  блуканням, відступництвом, єрессю; прирікали на відлучення, вигнання і прокляття. Незгідних з безумством жорстоких ідеологій і релігій світ називав зрадниками, відступниками дисидентами,  блудниками, а їх  «будинок», тобто, організацію – блудницею…   

Вірне відношення до Істини не залишається байдужим, пасивним. Раав, визнана світом "блудницею", ризикуючи понести жорстоке покарання, взяла активну участь в порятунку представників Істинної Віри. Символічно, що вона рятувала цих посланців " на покрівлі свого будинку ", тобто, на вершині свого пізнання, яке склалося внаслідок того, що вона зрозуміла праведність народу Божого, - зрозуміла   очевидну облудність  неспроможність язичницьких релігій, ідеологій, їх загальну розтліваючу, т.з. культуру. Знаходячись на вершині усвідомлення цього, і спонукувана  голосом совісті, Раав зберегла посланців Віри від переслідування в "снопах льону ", тобто вже перебуваючи в стані початкових плодів праведності. (Иис.Нав.2:1- 7; див. "Покрівля") "І хто напоїть одного з малих цих тільки чашею холодної води, в ім'я учня, істинно говорю вам, не втратить нагороди своєї". (Матф.10:42)

"І позбавив влади Ісус Амалика і народ його вістрям 06310 меча 02719. (Єврейський лексикон Стронга (с) Bob Jones University (Исх.17:13) І сказав Господь Мойсеєві: напиши це для пам'яті в книгу і всели Ісусові, що Я абсолютно згладжу пам'ять Амаликитян з піднебесної. Бо, сказав він, рука на престолі Господа : війна  у Господа проти Амалика з роду в рід". (Исх.17:13, 14,16)

 Амалик супротивник народу істинної Віри, нащадок Ісава, який продав духовне первородство за "червону поживу ".(  Бут.25:30; Евр.12:16 )  Це прообраз войовничого язичництва в усіх його різновидах: від найдикішого, стародавнього до сучасного, з містично модерністськими культами, ніцшеанською філософією, бездуховними устоями його розтліваючої культури. Ісус Навин, движимий Духом Істини Волі Божої, став проводирем народу істинної Віри, коли він з'явився перед «Вождем воїнства Господнього »  (Ис.Нав. 14-15),  з'явився осяяний Богом перед Одкровеннями Його   Заповітів "абсолютно згладити пам'ять Амаликитян з піднебесної". – Це означає: духовною просвітою відкривати народам їх гріхи беззаконня. Світлом Істини засудити, зруйнувати безбожні релігії і всякі ідеології, які ввергають народи в погибель. Здійснювати цю величну духовно-освітню місію від початку, історично заповідану народові Божому, представленому тут в образі Ісуса Навина, – народові, носієві істинного Богопізнання.  "Хай будуть славослів'я Богу у вустах їх, і меч двосічний в руці їх, для того, щоб здійснювати помсту над народами, покарання над племенами, ув’язнювати  царів їх в окови і вельмож їх в кайдани залізні, здійснювати над ними суд Писаний. Величність ця  – усім святим Його". (Пс.149:6-9)

 « Бо сказав він, (Мойсей) рука на престолі Ієгови  » - велика духовна справа, дія, боротьба з   силами темряви  утверджується на Його вічній Істині, вираженій в Десяти Заповідях Життя і Євангельському Вченні, які однозначно, категорично не допускають ніякого насильства. – Недопускают ні фізичного, ні психологічного руйнування життя. Одкровення їх дане для освячення. Ісус Навин, як і Мойсей, був поставлений "на святому місці" духовного проводиря, і він в цій духовній боротьбі з силами пітьми неухильно керувався Заповідями любові до Бога і любові до людини, –  Заповідями названими «престолом слави, піднесеним від початку, (які) є місцем освячення нашого» ".(Иер.17:12) "Любов же полягає в тому, щоб ми поступали по заповідях Його. Це та заповідь, яку ви чули від початку, щоб поступали по ній". (2Иоан.1:6)

«Війна  у Господа проти Амаліка з роду в рід». Духовно-освітня боротьба проти темряви   беззаконня, гріха і смерті, від початку заповідана Богом, здійснюється  усіма Його Посланниками і триває до повного подолання і викорінення всякого  нечестя. Щоб здолати і стерти його з пам'яті, Бог від початку вустами усіх пророків закликав до ревного, діяльного, духовного життя; Словом Його вічних Істин руйнувати світові язичницькі "твердині" всякого противлення Істині. "Проклятий, хто справу Господню робить недбало, (По перекладу Стронга: помилково, обманно, лукаво, підступно) і проклятий, хто утримує меч Його від крові"!(Иер.48:10) Меч, зброя Бога, –   Істина Його Слова, яким Він "озброює" святих Своїх, щоб Світлом Його вони освітлювали гріховне життя,         спасали його від загибелі.  "Вдягайтеся у всеозброення Боже, щоб вам можна було стати проти підступів диявольських, тому що наша війна не проти крові і плоті, але проти начальств, проти влади, проти мироправителів темряви світа цього, проти духів злоби піднебесної". (Єф.6:11, 12; 1Иоан.5:4; )

« Ісус позбавив влади Амаліка і народ його вістрям меча » ("Вістря меча" по перекл.Стронга: рот, вуста, лягти, отвір, гирло, )  Цей переклад повністю відповідає духовному сенсу наступних слів Священного Писання: «Він жезлом вуст Своїх уразить землю, і духом вуст Своїх уб'є нечестивого".(Ис.11:4; 2Фесс.2:8) «..буду битися  з ними мечем вуст Моїх». "З вуст Його виходить гострий меч, щоб ним вражати народи". (Откр.2:16; 19:15;Иер.51:19- 20)  ".вістря меча "– « Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. (Євр.4:12) . (Ис.40:8)

 «..і дали народу повеління, кажучи: коли побачите ковчег заповіту Господа Бога вашого і священиків -левитів, що несуть його, то ви рушите  з місця свого і йдіть   за ним" (Иис.Нав.3:3)

"Ковчег Заповіту" - це сховище, хранилище вічної святині Волі Божої, відкритої в Десяти Заповідях, на яких заснований, утверджується і їх виконанням здійснюється Заповіт, союз, єднання з Богом, – воскрешається істинна ре-лігія, тобто відновлюється втрачений зв’язок з істинним Боговіданням. 

«коли побачите Ковчег Заповіту» , -   коли зрозумієте благодать Заповідей, життєву суть яких доносять до вашої свідомості духовні хранителі і "носії" цих святинь, вірні їх виконавці і служителі, тоді "руште з місця свого і йдіть за ним", –  залиште свій колишній спосіб життя, в якому перебували, і неухильно йдіть за святинею Волі Бога, яка в усій повноті виражається у виконанні Заповідей любові до Бога і любові до людини.

«...відстань між вами і ним (ковчегом) буде до двох тисяч ліктів мірою; не підходьте до нього близько, щоб знати вам дорогу, по якій  йти; бо ви не ходили оцим  шляхом ні учора, ні третього дня" (Іс.Нав.3:4)

« Міра відстані » між духовно недосконалим станом народу і "Ковчегом" Господнім,  Його святинею, має пророчо важливе символічне значення. У «Ковчезі», себто  в    благочестивому остатку народу Божого, зберігається повнота єдиної Волі Бога, - Його Заповіді. Виконання їх веде до духовної досконалості, явленої в Ісусі Христі. Заповіді життя були, є і будуть вихователем святого способу Його життя. (Гал.3:24) Історична "відстань" між повнотою розуміння Істини і її втіленням в житті народу пророчо виражена в символі  «до двох тисяч ліктів", що тільки може означати близько двох тисячоліть від Заповіту з Аврамом, коли йому була відкрита Воля Бога до повного її втілення в Ісусі Христі. І усі, хто вірно виконував Волю Бога, відкриту в Його Заповідях, були рухомі Духом Сина Божого. "Бо істинно говорю вам: доки не прейдет небо і земля, жодна йота або жодна риса не перейде  із закону, поки не виконається усе".(Матф.5:18)  (чит.Авраам)

" не підходите до нього (Ковчега) близько… "  Народ, тільки початкуючий свій вихід з язичництва, без Божих посланців (патріархів, пророків  священнослужителів ) не повинен самовільно сприймати святиню Божої Волі по-своєму, суб’єктивно "підходити" до розуміння, щоб не спотворити її Істину. Тільки хранителі і носії святинь Божих, котрі несуть їх і   йдуть попереду народу, можуть відкривати їм істинну дорогу, " по якій вони ще не ходили". Усе це Посланники Божі від початку засвідчували вірою. Оза був уражений за зухвале свавілля, « протягнувши руку» до святині, щоб поправити її положення, яке, на його бачення "нахилилося". (2Цар.6:6- 7; Отк.22:18- 19)

«…Ось, ковчег заповіту Господа усієї землі піде перед вами через Йордан»; (Иис.Нав.3:11) Щоб "перейти Іордан", і увійти до обіцяного Богом, в новий блаженний стан праведності, необхідно йти за "ковчегом", який є Заповітом Бога усієї землі, тобто Заповітом для усіх народів. ".. і благословляться в нім усі народи землі", ( Бут.18:18) "Усі народи, Тобою створені, прийдуть і вклоняться перед Тобою, Господи, і прославлять ім'я Твоє" (Пс.85:9) 

«…Коли увесь народ перейшов через Іордан, Господь сказав Ісусові: візьміть собі з народу дванадцять чоловік, по одній людині з коліна, і скажіть: візьміть  з середини Іордана, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх з собою, і покладете їх де   ночувати  будете в цю ніч». Ісус призвав дванадцять чоловік., і сказав.. підіть перед ковчегом Господа Бога вашого в середину Иордана і [візьміть звідти] і покладете на плече своє кожен по одному каменю, .щоб вони були у вас знаменням; .[ що вода Иордана розділилася перед ковчегом заповіту Господа; коли він переходив через Іордан, ". камені ці будуть для синів Ізраїлевих пам'ятником на вічно". (Иис.Нав.4:1- 7)

"   дванадцять чоловік " - Єдність Віри Ізраїльського народу, представлено дванадцятьма типами характерів, якими визначається їх різне відношення до єдиної Істини Заповіту Божого, і їх міжусобний духовний взаємозв'язок. Доречно помітити: Єдність Віри послідовників Христа представлена також дванадцятьма апостолами з їх різними характерами. (ап. Петро і Іаков, Хома і Іоанн..)

"візьміть. з середини Іордана, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів". Іордан символічно представляє відкриту Авраму, Ісакові і Іакову Волю Бога,  –    представляє Вчення, згодом виражене в Писаннях Мойсея, Пророків і в Псалмах. (Лук.24:27, 44 ) Іордан символізує "вододіл", що розділяє істинну Віру в Єдиного Бога, від гріховної пітьми язичницького оманливого марновірства. На твердинях цього духовного Одкровення "стояли ноги" священиків, "носіїв Ковчегу" Божого, –  «остаток»,  в якому зберігалися Скрижалі Заповіту; тобто на цих духовних "каменях" утверджувалося їх істинне служіння. З середини, тобто з глибини цього образного "Іордана" необхідно узяти "камені", що означають Істину, на якій повинне утверджуватися духовне життя народу. (Втор.27:3). Народові,  який звільняється від рабства язичництва, заповідано увійти до нового, духовного стану. І щоб здійснити цей Заповіт, кожне "покоління " з характерними його особливостями повинне утвердити своє духовне життя на цих твердинях істини, щоб не лише здолати згубне язичницьке засилля, але вести проти темряви його беззаконня духовно-просвітницьку боротьбу. Словом Божим підкорювати і навертати народи в істинну Віру. «Господь торкнувся вуст моїх, і сказав мені: Я вклав слова Мої у вуста твої. Я поставив тебе над народами і царствами, щоб викорінювати і розоряти, губити і руйнувати, творити і насаджувати". (Єр.1: 9,10) « Зброя  нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, якою руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові» (2Кор.10:4,5)  "З вуст же Його виходить гострий меч, щоб ним вражати народи".( Откр.19:15) Кожен з дванадцяти представників характерних особливостей єдиної Віри Ізраіля повинен узяти на свої "плечі" і понести той "Камінь з середини Іордана", на якому затверджувалося і затверджується істинне священно-служіння "носіїв "Ковчегу Господнього", тобто хранителів і виконавців одкровень Його Волі, вираженої в Заповідях.

"Вода Іордана розділилася перед ковчегом Заповіту Господа;" (Іордан [євр. "спадаючий з гір", або "ріка суду"], головна ріка Палестини.) До того, коли крайнє беззаконня погубило Содом і Гомору, уся ця земля "водою Іордана зрошувалася як сад Господній. " ( Бут.13:10). Іордан, як символ істинної духовної «течії згори», – спадаючої з висот Одкровень Єдиного Бога усіх народів, протікаючи по землі Ханаанській, спочатку "зрошував", тобто духовно впливав на усю околицю народів, які  її оселюють. Але супротивники Істини,   –  нащадки Хама спотворили, осквернили  Віру в Єдиного Бога, яка  в образі Іордана спадає з висот первинних одкровень Істини Його Волі. Таке збочене, хамськи спаплюжену "течію вод" необхідно зупинити Одкровенням Істини Волі Бога, вираженої в Десяти Заповідях буквального і глибоко духовного їх значення, символічно представлених "Ковчегом Господнім". Сучасні напівязичницькі релігії з їх безліччю ритуалів і обрядів, йдуть до свого кризового стану, і їх каламутні потоки, ввергаючи народи у ворожнечу, жорстокість і насильства, неминуче будуть зупинені Світлом Одкровення Істини Волі Бога.    

"Вода" Іордана буде розділена після внесеного до нього "Ковчегу Господнього", коли Істина Заповідей Божих відкриє і засудить всякі релігійні погрішності, нечестя і усе їх беззаконня. Тільки наступна його "течія" буде очищена від всяких псевдорелігійних збочень, і ця символічна «Ріка» стане "рікою суду", "вододілом", що розділяє істинну Віру від язичництва в його різних проявах.

"Тоді сказав Господь Ісусові: ось, Я передаю в руки твої Ієрихон і царя його, і людей сильних; підіть навколо міста усі здатні до війни і обходите місто кожного дня;     і це роби шість днів» (Іс.Нав.6:1, 2)

Щоб зруйнувати темряву язичницького безбожства в різних його виразах, Господь спочатку зумовив протиставити злу і правлячим його злим силам духовну силу істинної Віри. В образі Ісуса протиставити народ, який керується рушійною силою Святого Духа Істини, відкритої в Заповідях, в  Євангельському Вченні, в житті праведників, в їх розсудливості, світлі, любові, благочесті.

" Я передаю в руки твої Ієрихон " –  місто Ієрихон символічно представляє  твердині, фортеці  світських,  лукавих, спокусливих,   розбещуючих традицій, жорстоких ідеологій, релігій і гріховних устоїв язичницького світу. «…і царя його, і людей сильних».  Господь визначив у світлі Істини викрити, осудити усі різні його релігійно політичні жорстокі системи правління,  відкрити, виявити  руйнівну силу їх гріховних правлячих ідеологів; і   в цю пітьму язичництва нести Світло духовної освіченості.  Спасаючою дією Слова Божого,  –   цим усе проникаючим Його "мечем" вторгнутися в гріховне життя народу, і явити їм Світло спасіння, порятунку від беззаконня і відвести від вічної загибелі. Про це Господь говорить вустами пророка:  "Вдягайтеся у всеозброення Боже, щоб вам можна було стати проти підступів диявольських, тому що наша війна  не проти крові і плоті, але проти начальств, проти влади, проти світо-правителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесної.(Єф.6:10-18) "Проклятий, (відчужений, відторгнутий,) хто служіння Господеві  виконує недбайливо, і осуджений, хто утримує меч Його від крові"! (Єр.48:10 )       

 ".підіть навколо міста усі здатні до війни " - тим з народу істинної Віри, які здатні до духовної боротьби, хто «у всеозброєнні Божому» (Єф.6:11;Евр.4:12) всесторонньо  досліджує різноманіття  язичництва, Бог повеліває Світлом Істини повністю "оточити", охопити усі сторони гріховного життя, проникнути в усі його  гріховні омани,  відкрити і виявити  його злочини і сповістити народам Царство праведності, миру і благоденства.     

 " обходіть місто кожного дня; і це роби шість днів " –  Спасаючу духовну просвіту    народів, справу духовної боротьби з пітьмою язичницького неуцтва Бог заповідав Своїм вірним свідкам здійснювати в кожному з шести історичних періодів великої справи духовного відродження і становлення народів. Все стисло викладене в цих прообразах, має пряме пророче значення  і  в  новітній історії сучасності.   

 "І призвав Ісус, син Навин, священиків [Ізраїлевих] і сказав їм: несіть ковчег Заповіту; а сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім". (Иис.Нав.6:5)

 " нести Ковчег Заповіту "– це значить нести впроваджувати в життя народів Божу мудрість і благодать Заповідей любові до Бога і до Його вищого творіння –   людини.   Сімсвящеників " - символічно представляють повноту істинного розуміння і здійснення Волі Бога, –  виражають повноту Одкровення Істини Слова Божого і неминуче виконання його пророчих визначень.."Сім ювілейних труб" представляють досконалість Благовіщення  повноти Слова Божого Його провісниками, пророками. Відкриваючи гріховний стан народів, вони в усіх історичних періодах сповіщають їм Істину спасіння, проголошують неминуче торжество Слави Всевишнього, коли народи вже приймуть Його царство Праведності, Миру і благоденства. "Навчу беззаконних дорогам Твоїм, і нечестиві до Тебе звернуться (і прийдуть)". "Згадають, і звернуться до Господа усі кінці землі, і вклоняться перед Тобою усі племена язичників (Пс. 21:28 ;50:15; Іс.11:10 )

    «…хай  несуть. перед ковчегом Господнім…». Ця велична блага звістка виходить з єдиного Джерела, утверджується на Премудрості Волі Бога, "накресленої" Його "перстом" на "скрижалях" Заповіту, які зберігаються в "Ковчезі Господньому", в "святому святих". Це означає:  святині Премудрості Волі Бога зберігаються в недоторканній чистоті остатком праведників, що поклоняються Богу у Святому Дусі Істини. Хранителі святинь Божих є тим образним "Ковчегом Господнім" і тими носіями "ювілейних труб", які від початку є вісниками вічних святинь Волі Бога, відкритих в Десяти Заповідях любові до Бога і любові до людини. На цих двох твердинях утверджується увесь Закон і Пророки. (Матф.22:40 ) І несуть вони цю Вість усім народам. "Блаженний народ, що знає трубний заклик! Вони ходять у світлі лиця Твого , Ієгова". (Пс.88:16)

«..І сказав народові: підіть і обійдіть навколо міста; озброєні ж нехай йдуть перед ковчегом Господнім..». (Іс.Нав.6:6) І звелів народу правосудної Віри, щоб вони «обійшли», оточили всю язичницьку систему в різних її облудних проявах.   "Озброєні" Світлом Слова Божого несуть благовість, яка  утверджується на тих святинях, які від початку зберігаються в "Ковчезі Господньому", тобто  ґрунтується  на святині Істини Його Заповідей.   «Бо вони не мечем своїм придбали землю, і не їх сила врятувала їх, алесила Твоєї правиці  і Світло лиця  Твого. (Пс.43:4) ".Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець". (Ів.12:49, 50; Рим.7:12 )   

"Народу ж Ісус  дав веління: не вигукуйте і не давайте чути голосу вашого, і щоб слово не виходило з вуст ваших до [того] дня, доки я   скажу вам: "вигукніть"! і тоді вигукніть". (Іс.Нав.6:9)   – До того часу доки послідовники Божих  благовісників  ще не досягли відповідного духовного пізнання і не здійснили його у своєму житті, – такі люди ще не повинні проголошувати своє суб'єктивне розуміння Волі Бога. Різноманітності, розбіжності, роз'єднаність у релігійному світі створюють усі "неподобства" різних вірувань. Вони не здатні духовно перетворювати сучасний язичницький стан народів. Тільки коли  духовність народу Божого буде відповідати істинному Богопізнанні  Його Посланників,    і   досягне  належного духовного рівня  в виконанні Його Волі, –  тоді всією   силою Святого духа Істини необхідно проголошувати неминучу приреченість  гріховної системи світового язичництва.

     «Таким чином и на другий день обійшли навколо міста один раз  і повернулись  в стан. І робили  це шість днів». (Іс.Нав.6:13) Народ істинної Віри свідоцтвом Благої Звістки щодня" "обходить язичницьке місто", тобто в кожному історичному періоді виявляє усі сторони гріховного стану язичництва; і Світлом Істини відкриває йому дорогу спасіння. Божі Посланники   від початку цю велику  духовну місію здійснюють упродовж шести історичних періодів життя народів. Благу Звістку про Єдиного Бога і  Його Волю вони несуть до  «границь   землі»  упродовж усієї історії.  ".Хіба вони не чули? Навпаки, по усій землі пройшов голос їх, і до меж всесвіту слова їх". (Рим.10:18; Отк.15:4) І свідоцтво Слова Істини не залишиться марним. Пророк з упевненістю говорить: в  крайньому кризовому стані – "в день скорботи", народи "Згадають, і звернуться до Господа усі кінці землі, і вклоняться перед Тобою усі племена язичників" (Пс.21:28)  « До Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: "тільки обман наслідували наші батьки, порожнечу і те, в чому ніякої немає користі». (Єр.16:19)

"У сьомий день встали рано, при появі зорі, і обійшли так само навколо міста сім разів; тільки цього дня обійшли навколо міста сім разів". (Иис.Нав.6:14)  До сьомого дня завершального періоду історії, світ, в язичницькій суті його збочених, спотворених релігій, деструктивних ідеологій приходить до вкрай згубної міри беззаконня; і трагізм його стану у світлі   Одкровення Істини стає явним, – коли повністю    « відкриється людина гріха, син погибелі ». (2Фесс.2:3) Раав, « будинок якої був в стіні Єрихону », образно представляла релігію, яка є "огорожею" цитаделі, опори язичництва. "Раав",  обізнана з істинною Вірою,  являє ту частину світової системи, що вже прозріла; і   з середини побачила приречену на загибель гріховну язичницьку   систему   з її  релігією  і всією т. з. культурою, пов’язаною з беззаконням світу.  

   Своїм прихильним відношенням до Посланників Божих Раав виразила упевненість в правоті справи Божої, і цим заявила свій протест безбожній релігії. У її образі ті з язичників, які духовно прозріли, вже знали, "що Господь віддав землю цю" народу істинної Віри,  бо народ, що володіє Світлом Істини, одкровенням беззаконня наводить жах на нечестивих, "і усі жителі землі цієї прийшли від цього в боязкість"; (Іс.Нав.2:9 - 11) « Земля Іуди (тобто народ Божий) зробиться жахом для Єгипту; (для безбожного світу) хто згадає про неї, той затремтить від визначення Господа Саваофа, яке Він ухвалив про нього. (Ис.19:17; Исход15:14- 16) « Коли в сьомий раз священики сурмили трубами, Ісус сказав народові: вигукніть, бо Господь віддав вам це місто"! (Іс.Нав.6:15)  Ісус Навин  від початку,   як і усі пророки, посланники Божі, був надхнений Святим Духом Його Істини. І коли  ті, котрі мають правдиву Віру Божу, свідоцтвом Істини і своїм праведним життям   явили світові   усю повноту Його Світла, –  тоді дух посланників Божих в образі Ісуса повеліває  сповістити  народам Істину повним голосом, –   явити їм    відроджуючу, перетворюючу силу духовної сутності Слова Божого, сповіщати усіма можливими засобами. Досконалість Заповітів Божих « буде проголошено на «покрівлях» (Лук.12:3), себто, з духовних висот істинного Богопізнания буде сповіщена Премудрість Волі Всевишнього. "Сурмити" Його Істину будуть на усіх "перехрестях" блукань народів. (чит.Іс.19:14) « Що говорю вам в темряві, говоріть  при світлі; і що на вухо чуєте, проповідуйте на покрівлях" - говорить Ісус Своєму народові сьогодні. (Матф.10:27)

 ".обійшли сім разів.". у світлі Одкровень усієї повноти Істини в цей останній "День" історичних "часів язичників" стали явними усі їх гріхи беззаконня, жахливі жорстокості їх безумства. Їх «…час і влада темряви » (Лук.22:53) виявлені, прийшли до свого завершення. « Він, (Дух Істини) викриє світ про гріх і про правду і про суд, про суд же, що князь світу цього засуджений", – пануюча безбожна система влади темряви язичництва засуджена. (Ін.16:8- 11) "Нині суд світу сему; нині князь світу цього вигнаний буде геть" (Ін.12:31; Матв.10:27)

"Господь передав вам місто" - світ беззаконня, що захистив свій гріховний стан твердинями всяких збочених релігій, ідеологій, символічно представлений в образі міста Ієрихону. Господь  визначив "віддати" його в "володіння" духовно освіченому народові, "озброєному" Світлом Істини, щоб "полонити", навернути його істинній Вірі, – віддати духовному перетворенню. «…ось слово Господа до Зоровавеля, що виражає: не воїнством і не силою, але Духом Моїм, говорить Господь Саваоф". (Зах.4:6)

«..Місто буде під закляттям,. ви бережіться заклятого, щоб і самим не піддатися закляттю, якщо візьмете що-небудь із заклятого » (Іс.Нав.6:16, 17)  Гріховна система світу, з усіма вадами, гріхами і беззаконням в усіх його справах піддана "закляттю", – осуджена, відкинута і приречена Богом на падіння, зникнення, знищення. Народ істинної Віри нічого не повинен узяти з цінностей язичництва, – його релігійних традицій, устоїв, звичаїв і т. з. культури. « Відійдіть від наметів нечестивих людей цих, і не торкайтеся ні до чого, що належить їм, щоб не загинути вам в усіх гріхах їх…». (Чис.16:26). «..Не торкайтеся нечистого; виходите з середовища його, очистите себе, носячі посудини Господні »! (Іс.52:11; Відкр.18:4) 

«..Усе срібло і золото, і посудини мідні і залізні хай будуть святинею Господові і увійдуть до скарбниці Господньої..». (Іс.Нав.6:18) Дані Богом нетлінні зачатки духовності, які проявляються в совісті, в неушкодженому розумі, в добрій волі, в здатності сприймати Віру в Єдиного Бога, сприймати мудрість Його Волі – оці, духовні цінності, що збереглися в людях, є «.святинею Господа », через яких Він здійснює зв'язок з народом у світі. «Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, так щоб і з тих, які чинять опір, могли пробувати у Господа Бога". (Пс.67:19) « Бог зберіг нас і дав запоруку Духа в серця наші ». «..На це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа". (2Кор.1:22; 5:5)

« Народ вигукнув, і затрубили трубами. Як скоро почув народ голос труби, вигукнув народ гучним голосом, і обвалилася стіна [міста] до своєї основи, і народ пішов в місто, кожен зі свого боку, і узяли місто".(Іс.Нав.6:19)

Коли Одкровення Істинного Богопізнання "гучно" з усією незаперечною, переконливою силою явлене світові, народ істинної Віри сповістив очевидну неспроможність і приреченість лживої  релігії, пов'язаної з насильницькою язичницькою системою.

«…  І обрушилася стіна » - « стіна Єрихону» – ця оманлива, безбожна релігія, яка фанатично і  жорстоко захищала язичницьку гріховну систему з усім її беззаконням перед викриваючою і осуджуючою силою Божого Світла Істини – рухнула; стала оголеною, відкритою в усьому її беззаконні і « мерзотах запустіння », стала відкритою для руйнівного презирства багатьма. Ім'ям Бога пророки своєрідно говорять про цю релігію-блудницю: « І підніму на обличчя краї твого одягу, і покажу народам голизну твою і царствам соромлення твоє". (Наум.3:5) « Я судитиму тебе судом перелюбниць,  що проливають кров, – і віддам тебе кривавій люті і ревнощам; передам тебе в руки їх (коханців) і вони розорять блудилища твої,  і зірвуть з тебе одяг твій, і візьмуть вбрання твоє, і залишать тебе оголеною і непокритою. І скличуть на тебе збори, і поб'ють тебе камінням, і розрубають тебе мечами своїми. Спалять будівлі твої вогнем і зроблять над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу край розпусті твоїй ». (Іез.16:38- 41) " народ пішов в місто " - коли обманні, лукаві релігійно ідеологічні твердині обнажились  і впали, народ Істинної Віри з мудрістю Вісті спасіння  вільно "ввійшов"   в середину приреченої на загибель, деградуючої системи.

 "кожен зі свого боку", - Божі вісники, різносторонньо свідчать Істину Волі Бога, несуть звістку спасіння різноманітними способами. Ті з народу, які у світлі цих одкровень побачили "мерзенність і запустіння" лживої релігії і її зв'язок  зі світом беззаконня, кожен зі своєї позиції, засуджуючи і розкриваючи їх, "пішов" руйнувати цю систему.

« і узяли місто »  - коли ці «Ієрихонські стіни » безбожної релігії, (гоніння, вбивство інквізиція), що жорстоко охороняли себе у своїх язичницьких лживих системах, рухнули, – тоді уся гріховна система і її зв'язки зі світом беззаконня стали явними і доступними для викриття у світлі Істини Слова Божого. Внаслідок цього « часи язичників » приходять до свого   кінця.

"У той час Ісус присягнувся і сказав: проклятий перед Господом той, хто відновить і побудує місто, цей Ієрихон;". (іс.Нав.6:25)  –  Це означає: буде знехтувана і неминуче зруйнована всяка спроба відновити гріховну систему язичницької релігії, яка в союзі з жорстокою політикою, стала причиною пітьми беззаконня багатьох народів, які послідкували  їх облудним, безбожним віруванням. « Багато хто піде за їхніми розпустами, і через них дорога правди буде зневажена. (2Пет.2:2)  « Якщо Едом скаже: "ми розорені, але ми відновимо зруйноване", то Господь Саваоф говорить: вони побудують, а Я зруйную, і прозвуть їх областю нечестивою, країною безбожництва, народом, на який Господь прогнівався назавжди»! .(Мал.1:4)  

 « Але сини Ізраїлеві ( з племені Іуди ) зробили злочин. узяли із заклятого, і гнів Господній запалився  на синів Ізраїлю. (Іс.Нав.7:1)      Притяглися   до тих релігійних і традиційних язичницьких "цінностей", які оскверняють життя, ввергають в пітьму обману, в сумні наслідки порушення Волі Бога,  –    гріх, горе і загибель.

(Ізраїльтяни) утекли від жителів Гайских; вони переслідували їх (Ізраїльтян) і розбили їх на спуску з гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода. (Іс.Нав.7:4, 5,11,12)  

  Гайські жителі –  язичники « розбили », здолали ізраїльтян тільки « на спуску з гори ». Це означає: ізраїльтяни  порушенням Волі Бога, «осквернилися заклятим »; тобто прийнявши спосіб язичницького життя, опустилися в їх низинний стан. Тоді вони не лише втратили духовну силу навертати язичників до Істини, але і самі не встояли перед язичницькими оманливими спокусами, і були  уражені їх гріховною смертю. «Закляте серед тебе, Ізраїль; тому ти не можеш встояти перед ворогами твоїми, доки не віддалиш від себе заклятого » (Иис.Нав.7:13)

« Ісус і Ізраїльтяни з ним узяли Ахана, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його і дочок його, і волів його і ослів його, і овець його і шатер його, і усе, що у нього, і вивели їх на долину Ахор. І побили його каменями, і спалили їх вогнем, і накидали на них камені». (Иис.Нав.7:24- 26) 

      Ім'я Ахан – підбурництво. Злочин Ахана, який спокусився язичницькими "цінностями", був виявлений у світлі Істини Божих Заповітів. І усе, що вже було занечищене цими чужими, нечестивими привношеннями з язичництва, було "виведено на долину", тобто визнано низинним, занепалим в низькі гріховні спокуси, і виключено з суспільства; « побито «камінням» Слова Істини. Було приречене і віддано на спалення "вогнем" осуду цим пронизливим  Словом Правди.

« І накидали на нього велику гору каменів, [яка уціліла] і до цього дня. Тому те місце називається долиною Ахор навіть до цього дня».(Іс.Нав.7:26)      Порушення, відхилення від Волі Бога, відступництво, язичницьке ідолопоклонство в ізраїльському народі   спочатку « побивалося каменями» Слова Божого. (пізніше, спотворивши його, побивали буквально)   І сучасне номінальне християнство з усіма його злочинами підлягає осуду Істини усього Священного Писання. Оця «гора каменів» осуджуючого Слова Істини «до цього дня» височіє над усіма провинами релігій, що « опустилися в долину»,   низину різних форм язичництва.

Ісус Навин гл. 8 ( продовження буквального опису "завоювання" Ханаана.)

У цьому описі слід звернути особливу увагу на веління Бога опанувати місто Гай, і призначені Богом, спосіб і стратегію, які Ісус повинен використовувати для цього. ".Зроби засідку позаду міста ". (Иис.Нав.8:2)

« Ісус ( вибрав ) здатних до війни тридцять тисяч хоробрих і послав їх уночі, і сказав: ви будете складати  засідку позаду міста; не відходьте далеко від міста і будьте усі готові; а я і увесь народ, який зі мною, підійдемо до міста; і коли [жителі Гая] виступлять проти нас, як і раніше, то ми побіжимо від них; вони підуть за нами, і ми відвернемо їх від міста; бо вони скажуть: "біжать від нас, як і раніше"; коли ми побіжимо від них, тоді ви встаньте із засідки і оволодійте містом, і Господь Бог ваш передасть його в руки ваші; коли візьмете місто, запаліть місто вогнем, по слову Господню зробіть ». (Іс.Нав.8:3- 8)

Гай (озн. "уламки", "розвалини" ) – друге після Ієрихону місто, яким оволоділи Ізраїльтяни в Ханаані. Це місто, як і Ієрихон, пророчо образно представляє язичництво з різноманітністю його релігійно-політичної системи. Істотна різниця тільки в тому,  ".щоб здобич його і худобу його" не піддавати "знищенню", а "розділите собі" – говорить Господь (Іс.8:2) Язичництво, символічно представлене цим містом, вже не було таке безнадійно фанатичне, щоб усе підлягало "закляттю", себто  повному відкиданню. При виході з Єгипту, по велінню Бога, ізраїльтяни запозичували у єгиптян їх не речові цінності. (Вих.11:2; Пс.104:37) Люди Ніневії як і " жителі міста Гая", які не в змозі "відрізнити правої руки від лівої", - це те  «твориво, яке чекає одкровення синів Божих"    (Ін.4:11; Рим.8:19) Не уражених безнадійною сліпотою язичництва, таких, які не чинять злостивого опору, а здатних до духовної освіти, слід розділити між тими ізраїльтянами, хто духовно готовий  навертати їх до спасіння.  

"зробити засідку позаду міста " - щоб духовно перемогти язичницьку релігійно-політичну систему,  знайти можливість долати їх опір Істині, необхідно, (за порадою Бога), "зайти їх із заднього, тильного боку"; себто  –  Світлом Істини освітити і відкривати усі первинні гріховні напрями їх беззаконня, з усім їх безумством, які постійно, упродовж усієї історії, призводять до трагічних наслідків; виявити усю  "таємницю беззаконня"  , що ввергає в погибель. Відкрити пройдений ними ганебний, жахливий історичний шлях з усіма їх каїнітськими "досягненнями", з якими вони, знехтувані Богом, – тобто "прокляті", "з'явилися" перед судом Світла Його вічних Законів істинного Життя. (Бут. 4:11; Іоан.3:19)"

« ми побіжимо від них» - щоб уникнути прямого "зіткнення" з силами одержимих релігійно-політичним фанатизмом, люди істинної Віри завжди оминали, ухилялися і уникали усього, що викликало б у них люту войовничість проти недоступного їм свідоцтва Божих Істин. "Не давайте святині псам і не кидайте перлів ваших перед свинями, щоб вони не зневажили його ногами своїми і, звернувшись, не розтерзали вас". (Матф.7:6; Прит.9:8)

«..ми відвернемо їх від міста…». – Язичництво, в усьому різноманітті його проявів, завжди насильством і жорстокістю затверджує "правоту" свого безумства. Засліплене владою темряви, воно з незворушним спокоєм продовжує кощунствувати. І коли їх "мерзенність запустіння" досягає крайньої міри, тоді воно з лютим фанатизмом "виходить" воїнствувати з усіма непокірними. Засліплені упевненістю в правоті свого беззаконня, усю свою систему безумства (місто) вони вважають постійною, і без змін залишаються зануреними в усі наймерзотніші злочини. Своїм ухиленням, відходом, втечею від їх гріховного способу життя, народ істинної Віри "відволікає" на себе сліпу лють і усі жорстокості язичництва. У цій несамовитій боротьбі з народом істинної Віри, язичництво "відкриває своє місто", – відкриває, оголяє свій "тил", усю свою «таємницю беззаконня» (2Фесс.2:7), звідки виходить уся ця бісовщина. Нечестива система релігійно-політичного безбожництва вичерпує увесь свій "ресурс" беззаконня; сама для себе стає нестерпною і рушиться під тяжкістю усіх своїх злочинів. Виконуються пророчі передбачення: (Наум.3:1- ; Авв.2:1- ;Пс.9:16) "неправедний нехай ще робить неправду; нечестивий нехай ще сквернится; праведний хай творить правду ще, і святий хай освячується ще". (Откр.22:11; Матф.13:30) – 

"… запаліть місто вогнем по слову Господню… " Слово Господнє – Істина. Усю сукупність зла язичницької системи правління, вираженої в усіх її шаленствах, беззаконні і злочинах, слід виявити у світлі осуджуючого  спалюючого "вогню" Істини Слова Божого, «тому що Бог наш є вогонь нищівний ». (Евр.12:29) "Слово Моє чи не подібно до вогню, говорить Господь, і чи не подібно до молота, що розбиває скелю"? (Иер.23:29; Евр.1:7 ) "..Так говорить Єгова Бог :. Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ - дровами, і цей [вогонь] пожере їх", –  спалюватиме їх безбожний образ мислення і гріховний спосіб життя.( Єр.5:14) Викриття злочинів серед нечестивців,  запалює лютий вогонь міжусобних звинувачень, непримиренну ненависть, вогонь взаємонищівної ворожнечі. «І зайнявся вогонь в скопищі їх, полум’я палить нечестивих".(Пс.105:18)

 «…і зняли труп ( царя Гайського) з дерева, і кинули його біля воріт міських, і накидали над ним велику купу каменів, [яка уціліла] навіть до цього дня…». (Иис.Нав.8:29)   Язичницька система правління в образі  (безіменного)   царя Гайського пророчо приречена стати безжиттєвим "трупом", викинутим на "звалище історії" біля " міських воріт ", тобто там, де беруть свій початок усі згубні наслідки відступництва народів від Бога і їх входження в гріховний стан беззаконня. Система язичництва від початку була засуджена благовісниками Істини, – і під цими «каменями» осуджуючого Слова Божого приречена на зникнення.

«… усі царі Хеттеї, Аморреї, Хананеї, Ферезеї, Евеи і Ієвусеї, зібралися разом, щоб одностайно битися з Ісусом і Ізраїлем" (Иис.Нав.9:1- 2)

 Язичництво в усьому його різномаїтті  стало наслідком відступництва від Віри в Єдиного Бога, від мудрості Його Єдиних Законів істинного життя. Характерні особливості усіх різних форм і систем язичництва представлені цими народами, – нащадками Хама, "проклятого", тобто відторгнутого від духовного роду праведників. Погружаючись  в гріхах  беззаконня, вони осквернили первинну, первозданну істинну Віру Патріархів, створили свій язичницький спосіб життя з хитрими системами поневолення і поклоніння пітьмі різних диких культів релігійного, політичного і всякого ідолопоклонства.

      Ізраїльтяни,  вийшли з Єгипту в духовно спустошеному стані, упродовж сорокарічного подорожування повільно звільнялися від єгипетського гріховного рабства. І тільки з новим поколінням,  відродженим в Істинній Вірі   набуло духовного досвіду. Ісус зміг долати лютий опір язичницького засилля серед духовно неосвічених народів. Ізраїльський народ з Ісусом Навином став духовною небезпекою і загрозою для проводирів всяких напрямів язичництва з його облудними релігіями і гріхами беззаконня. Усвідомлюючи духовну перевагу і силу Божого народу, язичництво в усіх його різноманітних формах завжди об'єднувалося в однодумності зла проти істинної Віри.

                                           Ісус Навин 10 р.

«…Коли Адоніседек - цар Єрусалимський, почув,  що жителі Гаваона уклали мир з Ізраїлем і залишилися серед їх, тоді він дуже злякався, тому що Гаваон місто велике, як одне з царських міст, і усі жителі його люди хоробрі…»  (Іс.Нав.10:1- 2)

Адоніседек, (пер. Господь правди) образно представляє релігію, що затвердила язичництво серед народу, який раніше сповідував Віру в єдиного Бога (Єрусалим). Адоніседек – ця релігійна система влади стривожена тим, що "жителі" Гаваона, які відрізняються своєю множиною, стійкістю, силою, і "хоробрістю" в захисті язичницького способу життя, вступили в союз з Ізраїльським народом і живуть серед них. Це пророчий прообраз того, що окремі язичницькі системи, усвідомлюють духовну силу того народу, який сповідує Віру в Єдиного Бога, приймає, розуміє і виконує мудрість Його Воли, відкритої в єдиних для усіх народів Законах істинного Життя.

«…Ісус визначив того дня, щоб (жителі Гаваона) рубали дрова і черпали воду для суспільства і для жертовника Господня; - тому жителі Гаваона зробилися дроворубами і водоносами для жертовника Божого, - навіть до цього дня»     (Иис.Нав.9:27)  Величезна кількість людей буквально не може бути перетворена на носильників води для жертовника Господнього і дроворубами. У переносному, символічному значенні це може означати тільки те, що ці люди з їх характерними особливостями стають покірними виконавцями в служінні Богу. Своїм свіцьким сумним досвідом язичницького життя вони переконливо свідчать про його марність, нікчемність, безглуздість і гріховність –  про його приреченість на загибель.

«…Тому Адоніседек цар     Єрусалимський»   звернувся до усіх "царів" усіх різновидів Хананейського язичництва із закликом: «.прийдіть до мене і допоможіть мені поразити Гаваон за те, що він уклав мир з Ісусом і синами Ізраїлевими », (Іс.Нав.10:3, 4)   Адоніседек –  прообраз тих, хто очолює язичницьке релігійно - політичне засилля над народом, що утримує його в гріховній пітьмі духовного неуцтва. Закликає об'єднатися проти Гаваонитян, –  проти тих, хто виходить з-під їх впливу і вступає у мирні відносини з Істинним Ізраїлем, в союз з істинною Вірою. Так упродовж усієї історії діють сили, що протистоять  мудрості Божих Законів істинного життя.

«.Жителі Гаваона послали до Ісуса. сказати: прийди до нас швидше, врятуй нас і подай нам допомогу; бо зібралися проти нас усі царі Аморейські, що живуть на горах. ( Іс.10:6)  Звернулися за духовною допомогою до тих, хто вже "вийшов з Єгипту",  –  тобто звільнених від  беззаконня  гріховного світу, і "у всеозброєнні Божому " може не лише протистояти, але і успішно вести духовну боротьбу з язичництвом. Пересилювати і руйнувати порочні, згубні системи правління, об'єднані проти тих, хто духовно   просвічує народи і навертає  на дорогу спасіння.

« І прийшов на них Ісус несподівано, всю ніч йшов він з Галгала. Господь привів їх в замішання побачивши Ізраїльтян, і вони поразили їх в Гаваоні сильною поразкою»     ( Іс.10:9)   Коли перед темрявою об'єднаних сил язичницького безбожства " несподівано " відкривається духовно перевершуюча сила Божого народу, яка Світлом Істини відкриває всяку "мерзенність запустіння"   їх розтліваючої,  т.з. культури, – оце несподіване явище повергає їх в тривогу, розгубленість, панічне замішання. «…І дізнається усе   це  сонмище, що не мечем і списом рятує Господь, бо це війна Господа, і Він передасть вас в руки наші"( чит. Суд.7:18; Мих.7:4)

 «…Коли ж вони бігли від Ізраїльтян по схилу  гори Вефоронській, Господь кидав на них з небес великі камені… більше померли від каменів граду, ніж від меча синів Ізраїлевих». (Іс.10:11)  (Вефорон - будинок ям або печер )

" бігли по схилу гори " - Коли вони, духовно уражені "бігли" по похилій, "скочуючись"  зі своєї порочної, гріховної "висоти", на якій вони затверджувалися, – тоді вони зі своїми блудливими релігіями і підступними ідеологіями піддавалися остаточному руйнуванню під могутніми "ударами" осуджуючих поражаючих "каменів" Слова Божого. Цими "каменями" з небесних висот Премудрості Бог вустами Богодухновенних свідків вражає язичницьку розтліваючу  систему.

«…кидав на них з небес великі камені…»     У Св. Писанні камінь  –   це Істина, Слово, Логос, Премудрість Волі Бога, відкрита в Його Заповідях і Євангельському Вченні Христа, – це вічні твердині істинного життя. « Говорить Єгова Бог: Я покладаю  на Сіоні камінь, віруючий в нього не посоромиться.(Іс.28:16) «…Розсік скелі в пустині і напоїв їх, як з великої безодні; (Пс.77:15) «.Відкрив скелю, і потекли води, потекли річкою по місцях сухих » (Пс.104:4; Дан.2:35) «Дочко Вавілона, спустошувальниця!... блажен, хто  візьме і         порозбиває об скелю  твої немовлята»!...(Пс.136:9) «…пили з духовного наступного каменю; камінь же був Христос". 1Кор.10:4 Досконалістю, і могутньою духовною силою свідчення  Істини Слова Господнього Його посланниками, уражено більше, ніж тими духовними можливостями, якими володіли і боролися Ізраїльтяни в їх протистоянні язичництву. Під впливом Священних Писань Ізраїльських Пророків загальна культура язичницьких народів – їх спосіб мислення, література, філософія,  упродовж усієї історії   відзначувалась  позитивними перемінами. Мудрість Писань Ізраїльських Пророків була відома східним мудрецям,  античній філософії. В  окремих їх творах вони наближалися до істини. «…Хто спрямовував  погляд до Бога, (Премудрості Його Слова )  ті  просвіщались, і лиця їх не посоромляться». (Пс.33:6)

 «…Ісус звернувся до Господа того дня, в який Господь віддав Аморрея в руки Ізраїлю… ».  АморреЇ – ханаанське плем'я, яке походило від Хама. Найвойовничіше  з усіх племен, з якими мали справу Ізраїльтяни. «…Я (Ієгова Бог) винищив Аморея, якого висота була як висота кедра і який був міцний як дуб; Я винищив плід його вгорі і коріння його внизу». (Ам.2:9) Аморей – це пророчо прообразне уособлення усієї сукупності язичництва з його релігійно-політичними ідеологіями, його беззаконням, підступністю, хитрощами, жорстокою войовничістю проти істинної Віри. Його коріння – грубий матеріалізм суто плотських інтересів, змішаний з безбожною релігією. Його плоди –  згубні криваві наслідки беззаконня. Уся ця гріховна система, що розтлівається, приречена на саморуйнування і зникнення. Згідно з Божими закономірностями, це пророче визначення здійсниться того «.дня.», – в той період, коли духовний Ізраїль, тобто люди істинної Віри з усіх народів, звільнившись з «Єгипетсько-Ваввілонского» гріховного рабства, знайдуть духовну силу долати язичництво в усіх його проявах і навертати світ до спасіння. І в цих словах кн. Ісуса Навина знаходяться важливі пророчі визначення про сучасний стан християнства в усіх сферах його язичницьких проявів.

«…Ісус звернувся до  Господа в той день, коли віддав Господь Аморея в руки Ізраїля,  коли побив їх в Гаваоні, і вони побиті були перед лицем синів Ізраїлевих, і сказав перед Ізраїльтянами: стій, сонце, над Гаваоном, і місяць, над долиною Аіалонською…»! (Іс.Нав.10:12,13)  

 Сонце –  символ джерела Світла Істини, відкрите в Премудрості духовних Законів Життя, виражених в Слові Божому, в Євангельському Вченні Христа. «…Ієгова Бог є Сонце і щит, Ієгова дає благодать і славу…». (Пс.83:12) «…Зійде Сонце Правди і зцілення в променях Його…».(Мал.4:2) «…Ті, хто люблять Його будуть як сонце  висхідне, в усій силі своїй..» (Суд.5:31) «…Засяяло світло і сонце, і вознеслися покірливі і винищили недоступних.».(Есф.1:1)  «…Праведники засяють, як сонце..» «…просяяло обличчі Його, як сонце…». (Матф.17:2;13:43) Щоб здійснити оцю над важливу духовну перемогу над язичницькими силами, об'єднаними відступним «…царем Єрусалиму…», які захопили і тримали ханаанські народи у владі темряви; Ісус звернувся до первородних, первинних витоків істинного Богопізнання, – до  натхненних Святим Духом Істини – Посланників Божих. Звернувся до їх Благої Вісті як до Світил  Небесного Світла, встановитися, утвердитися над повергнутими полоненими темряви ночі, і остаточно осяяти і "уразити" їх неуцтво Світлом Господньої  благодаті.

13 «..І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ мстив ворогам своїм. Чи не це написано в книзі Праведного: "стояло сонце серед неба і не поспішало до заходу майже цілий день"?

"зупинилося сонце, і місяць" - І Світило світла Істини, спочатку відкрите Патріархам і усім Пророкам, «зупинилося» над нащадками Ханаана; і стояв « місяць», –  тобто, Зібрання істинних послідовників Божих, відбивало, відображувало сяйво Світла Істини в пітьму духовно неосвічених народів.

«… доки народ мстив ворогам.»   Слово «мстити» окрім звичайного його значення, майже в усіх контекстах Біблії має позитивний духовний сенс. Його етимологію визначає первинний, кореневий, відповідний мудрості початкового Слова Божого. Адже буквально не має ніякого сенсу зупинити сонце, щоб при світлі добивати вже уражених мечем і камінням з неба.  ( І. Ожегов: мстити – це дія у відплату (натомість) за заподіяне зло. В. Даль: мстити з претекстом мщать (заміщати) кого, за кого; кому, чим, за що; відплачувати, віддавати, мститись, бути «замщаему», замістити.) Ізраїльський народ,   пройшов випробування на довго віковій  дорозі звільнення з гріховного рабства, і  духовно утвердився тільки в малому остатку, в залишку, зміг «…увійти до землі обітованої..», щоб здолати язичницький опір життєствердній Волі Єдиного Бога. Тільки при Світлі Сонця Одкровень Божих і Його благословенств,  народ істинної Віри здійснював духовну перемогу. Ця перемога полягає в тому, щоб повернути язичникам втрачену ними Віру в Єдиного Бога. Заміщати, замінити пітьму гріховного жорстокого способу життя світлом праведності. Тільки так Господь виконав благе прагнення Ісуса Навина «зупинити», утвердити духовну перемогу при сяйві повноти Небесного Світла Істини. Закон Божий «.око за око.» також означає  заміну збоченого, гріховного образу мислення, жорстокого, безбожного світосприймання істинним, заснованим на Одкровенні Волі Бога. Про цю ж заміну говорить Христос: "Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе" (Матф.5:29) "Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця  перемога, що перемогла світ, віра наша". (1Иоан.5:4)

16 «А ті п'ять царів втекли і сховалися в печері в Македе»." ті п'ять царів" окрім прямого значення символізують систему панування п’яти  суто плотських, чуттєвих, ницих    спонукань, коли народи повністю поневолили і знаходяться у владі земних інтересів. Печера - це підземелля, закритий темний простір. Тут у переносному розумінні: глухий, дрімучий, дикий бездуховний стан, куди не проникає голос і світло Істини. Це войовнича, "пекельна", релігійно-політична  система, яка опустилася нижче за всяку "міру беззаконня", відкидає і жорстоко бореться  проти Істини Волі Бога. З тих далеких часів, коли народи в образі Каїна пішли своїми безбожними шляхами, і до новітнього часу, коли язичництво прикриває своє беззаконня сучасною т. з. культурою, різними релігійними, філософськими, ідеологічними доктринами, – тобто "ховається"  від Світла Істини в пітьмі жахливих руйнівних ідеологій. Пророк бачить їх в "гробах" і "печерах" з "мерзенним варивом в їх посудинах", яке готує і яким  блудодійна система язичництва годує народи. (Іс.65:4) ".Пекло розширилося і без міри розкрило пащу свою: і зійде [туди] слава їх і багатство їх, і шум їх і [усе], що веселить їх", – все що складає усю сукупність їх розтлінної, т. з. культури.( Іс.5:14 ; 42:22 )

 "Ісус сказав: "привалите великі камені до отвору печери і приставте до неї людей стерегти їх" (Іс.Нав.10:18)

Щоб припинити гріховну систему язичництва, що переховується від остаточної поразки, Ісус повеліває закрити всяку можливість його існування, здолати силою непохитних, непорушних твердинь Істини. Поставити "сторожів", – носіїв істинного Боговизнання, щоб Світлом Слова Божого перегородити подальші шляхи, що ведуть до загибелі. ".Царі земні, і вельможі, і багаті, і тисяченачальники, і сильні, і всякий раб, і всякий вільний сховалися в печери і в ущелини гір. (Откр.6:15)

«Потім уразив їх Ісус і убив їх і повісив їх на п'яти деревах; і висіли вони на деревах до вечора». (10:26 )  Ісус почав здійснювати усі величні пророчі визначення і приречення Всевишнього, явлені Мойсеєві на "горі" Сінаї, – на висоті Одкровень Премудрості Волі Бога, спочатку в усій повноті відкриті Мелхіседеку, потім патріархам Авраму, Ісааку, Іакову. В такому духовному « всеозброенні Божому.» Ісус вступив у велику духовну боротьбу з «царями», – предводителями різних напрямів облудних вірувань, деструктивних ідеологій все-історичного язичництва. «.Ісус повісив.» кожного з них, уражених, і викритих  Світлом Істини, на тому "дереві спустошеного вчення", яким вони у своєму безумстві жорстоко утримують народи в темряві беззаконня. Про це говорять пророки: «.Всі вони безглузді і безумні; пусте вчення  - це дерево". Єр.10:8) «.Народ. запитує своє дерево;. бо дух розпусти ввів їх в оману" ( Ос.4:12 )

«.При заході сонця наказав Ісус, і зняли їх з дерев, і кинули їх в печеру, в якій вони ховалися, і привалили великі камені до отвору печери, [які там] навіть до цього дня". (Іс.Нав.10:26, 27)

"При заходженні сонця" - Тільки при настанні нового "дня" – нового періоду духовного становлення, усю засуджену Світлом Істини, повержену систему беззаконня пророчо визначено   назавжди "кинути" в ганебне "підземелля", покласти в "пекло" небуття, і навіки, "до цього дня", бути "приваленою каменями" твердинь Істини осуджуючого Слова Божого. «.Камінь, який відкинули будівельники, той самий зробився наріжним каменем. Всякий, хто впаде на той камінь, розіб'ється, а на кого він впаде, того роздавить». (Лук.20:17, 18)

«. І зібралися усі царі ці, щоб битися з Ізраїлем. Господь сказав Ісусові: не бійся їх, бо Я віддам усіх [їх].[синам] Ізраїлевим; коням же їх перерізай жили і колісниці їх спали вогнем» . (Іс.Нав.11:4-6)

Після звільнення з єгипетського рабства, духовно відроджена Віра Ізраїля представляла явну загрозу язичництву. Для захисту і утримання народів у владі темряви беззаконня, уся світова система язичництва в усій їх множині і різноманітності об'єдналася в жорстокому протиборстві з Вірою істинного духовного Ізраїля, що складається з різних народів. Усі сили зла, від самого "печерного" дикого язичницького марновірства, до найсучасніших, витончених його форм, представлених нео-язичницькими безбожними релігіями, ідеологіями, політичними і всякими доктринами матеріалістів і філософськими системами, – усе це кромішне "пекло" беззаконня прийшло в приховане і явно жорстоке протиборство з духовним остатком, залишком істинних служителів Бога. «Пекло» мерзенних, нікчемних   прийшло в рухомість. підняло усіх царів язичницьких з престолів їх». (Іс.14:9; Єз.32:21- 32) «.Змовилися одностайно, уклали проти Тебе союз: селища Едомови і Ізмаїльтяни, Моав і Агаряни, Гевал і Аммон і Амалік, Филистимляни з жителями Тіра.»(Пс.82:6- 10) «.лиходії лиходіяли, і лиходіяли лиходії лиходійськи.».(Іс.24:16)

«.коням же їх перерізай жили.». Коні – рушійна сила войовничого релігійного безбожства, тісно  пов'язаного з осатанілим язичницьким матеріалізмом. Носії і благовістники Божих Духовних Законів Життя здолають войовничість зловісних сил, на яких вони «виїздять», обрушуючись на народ Божий.  «…Тобою (Ізраїлем) вражав коня і вершника його і тобою вражав колісницю і візника її.» (Єр.51:21) «.жили.», – об'єднуючі, взаємопов’язані лиходійські сили. Подальші зв'язки і дієздатність язичницьких безбожних систем «.перерізати.» – припинити викриваючим і осуджуючим Світлом Істини. Згідно з Божими закономірностями всякий розвиток злочинів схильний до неминучого само руйнування з трагічними наслідками. Божевілля беззаконня, що дійшло до крайніх критичних меж, приречене на неминуче знищення. «.Того дня, говорить Господь, Я уражу всякого коня сказом і вершника його безумством; всякого ж коня у народів уражу сліпотою, а на дім Іудин відкрию очі Мої.» Зах.12:4

«. і колісниці їх спали вогнем.»  Тут "колісниці" – символ рушійної войовничої релігійно- політичної ідеології, яка має певну силу, засоби, методи і форми ведення боротьби зі своїми супротивниками. Войовничі ідеології,  діючи  на почуття і свідомість   суспільства,  представляють небезпеку. Усі системи беззаконня в усьому різноманітті їх безумства підлягають знищенню "спалюючим вогнем" викриваючого і осуджуючого Світла Істини.  «.І буде того дня, говорить Господь: винищу коней твоїх, і знищу колісниці твої.». (Мих.5:10) «.Світло Ізраїлю буде вогнем, і Святий його – полум'ям, яке спалить і пожере терни його і бур’яни  його в один день" (Іс.10:17) «.Так говорить Господь Бог, : ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ – дровами, і цей [вогонь] пожере їх».(Єр.5:14)

«.Ахса (означ. ланцюжок, пов'язка на ногах для прикраси) – дочка Халева, вірного служителя Істини, звернулася до батька: ". ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела вод. І дав він їй джерела верхні і джерела нижні ". (Іс.Нав.15:17- 19)

Тут, як і в усій книзі Навина, йдеться про духовну спадщину послідовників істинної Віри; про розподіл духовного впливу на оточення язичницьких народів з характерними особливостями їх різних вірувань. «.Дочка.» Халева означає Зібрання послідовників Халева  – мужа праведності. Ці збори просять наділити їх можливістю духовно оволодіти «.полуденну землю.», тобто тією більш освіченішою частиною язичництва, яка до певної міри здатна сприйняти істинну Віру в Єдиного Бога.  Звертаються до Віри Халева відкрити їм «.джерела верхні і нижні.» – відкрити Істину в її вищій і її початковій, елементарній сутності. "Світло для просвіти язичників і для слави народу Твого Ізраїлю".(Лук.2:32) 

«.Але Ієвусеїв, жителів Єрусалиму, не могли вигнати сини Іуди, і тому Ієвусеї живуть з синами Іуди в Єрусалимі навіть до цього дня". (Іс.Н.15:63) 

Ієвусеї пророчо представляють те войовниче релігійне язичництво, яке спочатку спотворило і понині спотворює Первосвященика істинного Боговідання, символічно представлене Єрусалимом – містом Мелхіседека, царя Миру. Духовно сліпі і кульгаві сучасні Ієвусеї захопили і утримують релігійну владу над  духовно неосвіченим народом . (2Цар.5:7-8) «.Сини Іуди.», віруючі в єдиного Бога, не змогли остаточно здолати язичницькі вірування, що у далекому минулому утвердилися. Перемішані з іудаїзмом і номінальним християнством, язичництво співіснує з ними «.навіть до цього дня.».   Цей нужденний  стан релігії відкриває пророк: « Бо ти говориш: «.я багатий, розбагатів і ні в чому не маю нужди.»; а не знаєш, що ти нещасний, і жалюгідний, і убогий, і сліпий, і нагий ». (Откр.3:17) Сучасні релігії сукупно з іудаїзмом і номінальним християнством не бачать і не визнають свій духовно злиденний стан. Тільки   Святим Духом Істини  –   цим могутнім  « списом.» Давид велів уразити "кульгавих і сліпих" Ієвусеїв, що "ненавидять душу Давида".   Сприймати  це буквально  не має ніякого сенсу. (2Цар.5:8)  

«.Ісус сказав дому Іосифому, Єфрему і Манасії :. сила у тебе велика; . " і гора буде твоєю, і ліс цей; ти розчистиш його, і він буде твій до самого кінця його; бо ти виженеш Хананеїв, хоча у них колісниці залізні, і хоча вони сильні». (Іс.Нав.17:14-18)

«…«ліс цей..» занечищений чагарниками різноманітних поганських марновірств,  пророчо представлений Хананеями, неодмінно будуть «вигнані» з релігійних висот, які вони захопили, спотворили і утримують силою своїх традиційних облудних вірувань, символічно представлених  "залізними колісницями", на яких міцно утримується і рухається їх язичницька традиція.

« Коли закінчили розподіл землі, по межах її, тоді Ісусові Навину по велінню Господню дали йому місто Фамнаф-сараї, якого він просив, на горі Ефремовій; і побудував він місто і жив в нім". (Іс.Нав.19:49, 50)

« Сараія » – « вождь Єгови » . Після того, коли закінчили розподіл духовних сил Ізраїлю серед язичницьких народів для їх духовної освіти, – Ісусові Навину визначена "гора Єфремова", що символічно представляє первинну висоту істинного Боговідання, яке пізніше було спотворене єфремлянами. Тому "Господнім велінням", цю «гору Єфремову» дано відновити могутньою духовною силою Ісуса Навина, одухотвореного Премудрістю  Божого Слова, відкритого йому Мойсеєм у всій повноті.

  «.Я послав перед вами шершнів,  двох царів Аморейських,   які прогнали їх від вас,   не мечем твоїм і  не луком твоїм [зроблено це].   (Іс.Нав.24:12) 

Розвиток зла, згідно з Божими закономірностями, неминуче породжує дію ще більшого зла, представленого тут посланими шершнями. Руйнування лиходійських задумів проти народу істинної Віри Бог здійснює дією Його непорушних законів. Ці закономірності неминуче спрацьовують відносно народу Божого тоді, коли народ неухильно виконує Його Духовні Закони істинного життя.

«.І дав Я вам землю, над якою ти не працював, і міста, яких ви не будували, і ви живете в них; з виноградних і олійних садів, яких ви не насаджували, ви їсте [плоди]». (Іс.Нав.24:13)

Окремі народи, усвідомлені сумним досвідом гріховного язичницького життя, мало-помалу  в певній мірі стають  здібними   сприйняти,  і впровадити  розумний спосіб життя. «Бо невидиме Його, вічна  сила Його і Божество, від створення світу через  розглядання творінь є видимі», і внаслідок «розглядання»  мудрості Божого творення  декотрі народи здобували позитивний, практичний досвід облаштування добропорядного життя. (Рим.1:19,20)  Таким чином, закономірно і поступово Бог підготовлював народ  для  сприйняття Істинної Віри. Так Бог Ієгова  Своєму вірному народові «дає землю» – людей, над котрими  досі вони духовно не трудились; «і міста, яких вони не будували», – себто  пристойні організаційні утворення і сприятливі умови, серед котрих можливо жити, щоб благовістити Істину; користатися   позитивними надбаннями їх практичного досвіду.

     « І вписав Ісус слова ці в книгу закону Божого, і узяв великий камінь і поклав його там під дубом, який біля святилища Господнього. 27 І сказав Ісус усьому народові: ось, камінь цей буде нам свідком, бо він чув усі слова Господа, які Він говорив з нами; він хай буде свідком проти вас, щоб ви не обманули перед Богом вашим». (Иис.Нав.24:26, 27) 

      Завершуючи Божественну місію серед язичницьких народів, «Ісус, Навин, сповнений Духом Премудрості» (Втор.34:9), всю його величну духовно - просвітницьку  діяльність «вписав»  «в книгу Закону Божого», – себто всі його духовні «завоювання»: – підкорення народів істинній Вірі,  навернення їх на путь спасіння – повністю узгоджені з Премудрістю Волі Божої, відпочатку відкритої Його святим  Посланникам, і у всій повноті вираженій в «Книзі Закону Божого», – в Святому Писанні Мойсея, Пророків і в Псалмах. (Лук.24:44) – Цей  «…великий Камінь…» Слова Господнього  –  оцю Твердиню Волі Божої, особисто «написаної Його «перстом»  на скрижалях Завіту, Ісус Навин  «поклав під дубом біля Святилища Ієгови»; – себто поклав непорушною основою істинного служіння Богу неухильним виконанням  Його благодатних, життєстверджуючих  Заповідей. «Тому Господь Бог сказав: Ось  поклав каменя Я на Сіоні, каменя випробуваного, наріжного, дорогого, міцно закладеного. Хто вірує в нього, не буде той засоромлений»! (Iс.28:16)

« Ви наблизилися і стали під горою, а гора горіла вогнем до самих небес, [і була] пітьма, хмара і морок».( Втор.4:11)  Мойсей, звільняючи Ізраїльський народ з єгипетського гріховного рабства, довго і важко вів його по  пустелі бездуховних народів, щоб привести і наблизити його до величної "Гори" – до Світла Одкровення вищих Заповітів Волі Бога, відпочатку відкритих  Первосвященику Мелхіседеку, і Патріархам. Ця образна "Гора" полум'ям вогню Слова Божого горіла і осяювала тих, хто слухав Його Заповіді. Світлом Істини освітлювала ізраїльтян, що знаходяться серед пітьми і мороку язичницьких народів.

«І говорив Господь до вас з середовища вогню; голос слів [Його] ви чули, але образу не бачили, а тільки голос»; ( Втор.12)  Премудрість Воли Божої, виражена в Його Заповідях, є "вогнем" Світла. З середовища духовної сутності цього вогню виходить "Голос" Бога – блага Вість Істини Його Слова.    Святим Духом Його Премудрості освітлюються усі пророчі передбачення. ".Бог є дух". Проголошувані Мойсеєм Слова Істини Заповідей Бога народ слухом сприймав, але без їх виконання  не міг бачити благодатних плодів їх здійснювання  –  без праведності не побачили духовний образ і подобу Бога, як не побачили Його  святий образ в Ісусові Христі. « Бога не бачив ніхто ніколи; Єдинородний Син, сущий в лоні, в глибині Духа Отчого, Він висвітлив (явив Його духовний Образ) ».  (Йоан.1:18)