Йосип - прообраз Ісуса Христа
Йосип. (Примноження, обретателя, відкривач потаємного) Цофнат-паніах <рятівник життя, або рятівник світу (єгипетське ім'я, дане Йосипу фараоном Переклад з Евріта (по А.Бейманову) додавати, виробляти, чаша, кінець, висновок, підсумок, висновок. Буквально означає «зростаючий; Йосип є символом Ізраїльського народу. Його життя (чит. Бит.37.50) показує як в спокусах і небезпеки, всупереч злій волі людей, Бог зберігав сповідників істинної Віри в найважчі періоди їх історії. життя Йосипа - улюбленого сина батька, проданого своїми братами, багато і покірно потерпілого в рабстві, багато в чому схожа з життям Ісуса Христа, в дитинстві вигнаного в Єгипет жорстокістю релігійно-політичної системи Ізраїлю.
Як Йосип так і Христос були особистостями особливої батьківської любові (Бут.37,3; Мт.3,17; Иоан.3,35)
2. І Йосип і Ісус незаслужено терпіли ненависть і заздрість від своїх братів. ( Бут.37,1; Иоан.15,25
3. Високі покликання обох не сприймались братами і були відкинуті близькими родичами. ( Бут.37,8; Мт. 26,3-)
4. Йосипа, так само як і Христа, мали намір вбити близькі їм по крові і вірі. (Бут.37,24; Мт. 27,35).
5. Як Йосип, так і Христос, були продані своїми братами.
6. Йосип взяв у дружину язичницю, а Христос знайшов «наречену» в особі «Церкви», що прийняла не тільки євреїв, але і язичників. (Бут.41,1;Деян.15,14; Еф.5.25)
7. Як Йосип великодушно простив своїм братам, так і Христос молився за братів: « Отче, прости їм, бо не знають, що роблять.» (Лк.23:34) ( Бут.45,1-15; Втор.30 Ос. 2,14; Рим.11,1)..
8. Як Йосип був покликаний врятувати від голоду Єгипет і управляти ним, так і Христос буде визнаний Рятівником грішного світу, і Його спасаюче духовне правління неминуче буде визнаним у світі.
9. Як Йосип простив своїх братів, які покаялись, так і Христос прощає тих хто, називаючись Його ім'ям, кається у своєму беззаконні.
10. Йосипу було тридцять років, коли він став перед фараоном, як благовісник рятівної Істини; Христос у тридцять років з'явився Спасителем і Рятівником світу.
11. Так, як фараон побачив у Йосипі рятівника життя й звільнив його, так і Римський прокуратор в Ісусові Христі побачив справжню Людину, і намагався звільнити Його від релігійних фанатиків. Так світоправителі, в пошуках виходу з кризисного критичного стану, куди зайшов світ, вивільнить єдине Істинне Віровизнання Бога від різного оманливого релігійного фанатизму, різних т.з. богословських домислів, які спотворюють і закривають Волю Бога.
Оповіді й образи, описані в першій книзі Мойсея «Буття», мають великі пророчі значення, відображені в історії світу. Вірне їхнє розуміння, (у контексті дослідження Святого Письма) відкриває справжню сутність історії людства.
Улюблений батьком, винятково піднесений і прекрасний образ Йосипа, проданий братами в Єгипет, став величним прообразом Ісуса Христа. На шляху у Віфлеєм Рахіль, що вмирає при народженні останнього сина Якова, назвала його Беноні, що значить «син болі». Батько назвав його «Веніаміном» - сином правиці. Але згодом, відкриваючи синам пророчі благословення, Яков назвав його хижим вовком. Таке визначення характеру коліна Веніаминового відповідало його войовничим, хижацьким нахилам, виявленим у його біблійній історії.( Суд.20)
Рахіль є прообразом Церкви (Зібрання народу Віри). Церква духовно вмирала внаслідок появи в ній заздрості, нетерпимості, ненависті й жорстокості – хижацьких, руйнівних початків, які стали причиною її повного вмертвіння. У цьому скорботному, бездуховному стані Ізраїльська спільнота не тільки не досягло Віфлеєма, - прообразу духовних висот, на яких у майбутньому повинно було здійснитися народження Месії (Христа), - такий скорботний шлях вів їх від правдивого розуміння Волі Бога, і привів до духовного зубожіння й голоду. У цьому стані віра народу зближувалась з язичницькими вподобаннями й устремліннями. Вони переймали релігійний, суспільний, і політичний спосіб життя язичеських народів. Відчужуючись від влади Божих Законів життя, ізраїльське суспільство вимагало над собою влади людини. В обуренні Бог допустив народу мати царя. Саул з коліна Веніамінового, стає першим царем Ізраїльського народу. Він повинен був керуватися Божими пророчими одкровеннями, але незабаром він зневажає пророком Бога й стає супротивником Його Волі.
Чоловік Яків, - прообраз Віри, вираженої й відкритої дванадцятьма характерами її прояву в історії духовного становлення людини. Пророчо це відкривається в благословеннях Якова. Йосип, улюблений Яковом і відзначений „різнобарвним одягом”, (що значить відрізнявся красотою праведності в різноманітті її проявів) Бачив віщі сни, які своїм значенням виділяли й піднімали його не тільки над братами, але в певній мері над батьком і матір'ю – тобто Над Вірою і спільнотою, (Церквою), що її сповідує. Батько посилає Йосипа відвідати братів, які далеко пасуть худобу, - що образно означає упевнитися, чи вірно вони здійснюють пасторську справу. Брати, в заздрості і ненависті до його праведності, вирішили вбити його, але продали за 20 срібників Ізмаїльським купцям, що прямували в Єгипет, (що означає: продали духовним спадкоємцям Ізмаїла, який переслідував Ісаака - прообраз лагідності й смиренності Христа).
Праведну Віру в образі Йосипа продали супротивникам щирого служіння Богові. Продали тим, які язичницьким обрядовірством, атрибутами й ритуалами опоганили споконвічну чистоту месіанської Віри Авраама, Ісаака і Якова. Перебуваючи в проміжному положенні між Ізраїльською Вірою, яка занепадала і язичнецтвом Єгипту, Ізмаільтяни продають чистоту правдивої Віри в образі Йосипа царедворцеві фараона – тобто віддають її державному язичництву.
Дружина царедворця образно уособлює все язичницьке релігійно-суспільне життя єгипетської системи. Помітивши в Йосипі привабливу красу віросповідання і, не розуміючи його правдивої, духовної сутності, прагнула з'єднатися із привабливою зовнішністю його віри, підкорити й впровадити її в занепадницьку розтлінну культуру Єгипту. Спроби з'єднати Божественні принципи духовного способу життя з гріховною, державною системою мали місце в історії Віри Авраама і в історії Зібрання його духовних послідовників (Церкви).
Зовнішня шляхетність, чистота і краса життя народу Авраамової Віри в образі Сарри, привертали увагу єгипетських фараонів – тобто світоправителів язичницьких народів. Але праведне життя і його розуміння є наслідком беззаперечного визнання й виконання Волі Єдиного Бога, чого правителі світового язичництва не приймають. Якщо вони в окремі періоди історії і давали в якійсь мірі волю сповідувати правдиву Віру, то робили це так, як Авиамелех: відпускаючи Сарру, він дає їй „покривало” для її очей – тобто світська, державна система завжди прагне спотворити правдиву Віру і, нав'язавши свій світогляд, прикрити, заслонити її своєю ідеологією. (Бут.20:16)
Правдива Віра в образі Йосипа, зберігаючи в недоторканній чистоті Істину Волі Бога, рішуче відкидає домагання Єгипетської язичеської культури з'єднатися й змішатися з нею в її беззаконні. Дружина царедворця Потіфара, (в її образі представлена державна релігія і ідеологія Єгипту), усвідомлюючи їхню несумісність і неможливість їхнього поєднання, звинувачує правдиву Віру в насильницькому вторгненні в єгипетські традиції і в руйнуванні їхніх усталених цінностей.
За всіх часів релігія і влада імущих використовує наклепи; закликає до жорстокої розправи над послідовниками правдивої Віри, виставляючи їх бунтівниками і порушниками порядку. Язичницька, або напівязичницька традиційна релігія і в наш час є ініціатором їхнього переслідування й гонінь. Внаслідок цього «Йосип ув’язнений в темницю». „Стіснили кайданами ноги його..”(Псл.105:19) Щире визнання Волі Бога, продане в світ язичництва по неправдивому звинуваченню втрачає волю благовістити Істину. Єгипет, (світ) позбавлений Божественного Світла, рухається шляхами темряви беззаконня до повного духовно-морального спустошення й самознищення. Пророк таким бачить його стан: „...збожеволіли князі Цоанські; рада мудрих радників фараонових стала безглуздою...вони ввели Єгипет в оману у всіх справах його..”(Ис. 19:11-14).
Влади світу, керуючись безбожними, матеріалістськими ідеологіями, представленими різними його „мудрецями”, приведені в кризовий, тупиковий стан. Апостол говорить про це: „Де мудрець? Де книжник? Де дослідував віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього в дурощі? (1Кор.1:20) Дурощі радників, що ведуть світ до загибелі, буде засуджено самим життям, і буде відкинуто самою правлячою світовою системою. «І взяв Йосипа господар його, та й віддав його до дому в'язничного, до місця, де були ув'язнені царські в'язні. (Бут.39:20) «Прогнівався фараон на двох царедворців своїх, на головного виночерпія й головного хлібодаря …і віддав їх у темницю, у місце, де був ув’язнений Йосип.» (Бут. 40:1-3) Вино як образ Єгипетської ідеології, і хліб – її впровадження в практику життя. Там, в умовах ув’язнення, стиснуті критичними обставинами й відкинуті самою системою, до якої довели «радники» безбожного світу – там ці «радники» зустрілися з безвинно переслідуваною й гнаною ними Вірою. Відбулася їх зустріч зі Світлом, що з'явилося для язичницького світу.
«Йосип був приставлений служити їм (Бут.40:4). У цьому духовному служінні він відкривав їм сутність Єдиного Бога й Істину Його Волі. Передбачена пророками, історична зустріч праведної Віри з ідеологічними системами світу відбулася, коли їх правляча система, що розкладається, зробилася непридатною.
Тільки вірне розуміння життя, представлене в Йосипові, відкриває правдиву сутність всіх світових проблем і вірне їхнє вирішення. Це відкривається в пояснених Йосипом значенні снів (проблем) виночерпія й хлібодара. Виночерпій, як представник Єгипетської ідеології, обізнаний з одкровенням його проблем, і повернутий обслуговувати правлячу фараонівську систему, незабаром забуває про Божественні одкровення Віри Йосипа, що як і раніше залишається в Єгипетському ув'язненні. Єгипет, як образ поневолюючого беззаконня і темряви язичницького многобожства, йде до повного духовно-морального спустошення. Наслідком цього з'явилися загадкові й непередбачені, нерозв'язні проблеми, що поставили світ (Єгипет) перед загрозою саморуйнування. Ця обставина виражена в сні фараона – (непередбачені, загадкові, тупикові проблеми, що стали перед владними системами світу.) У такому стані правителі світу звертаються до своїх мудреців-радників (ворожбитів, чародіїв, волхвів). Далекі від істинного Богопізнання, вони не можуть розгадати «сон» – тобто знайти вірне вирішення загрозливих проблем світу. І тільки такий, вкрай загадковий і безвихідний стан світового, фараонівського правління змушує згадати про правдиву Віру, позбавлену волі, гнану і забуту.
«Фараон» не тільки надає волю Йосипу – влади світу довіряють Правдивому Богорозумінню всі світові проблеми, пов'язані з спустошливим, швидко наступаючим духовним голодом. Словами, зверненими до його радників: « чи знайдемо ми таку мудру людину, як він, (Йосип)...у якому присутній Дух Божий?» фараон зізнається, що світова система правління у своєму середовищі не в змозі знайти Духовної сили й Божественної Мудрості для запобігання загибелі. «І сказав фараон Йосипу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного й мудрого, як ти, ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватись весь народ мій…я поставлю тебе над всією землею Египетською …без тебе ніхто не ворухне ні рукою своєю, ні ногою своєю по всій землі Єгипетській.» (Бут.41:37-44)
Цими словами, що містять пророчий зміст, стверджується, що світова правляча система не тільки визнає Мудрість Божественного Одкровення, – Духовний Початок вона прийме й поставить «над всім домом своїм» - тобто затвердить Істину Віри у всій правлячій системі світу. «Твого слова буде дотримуватись весь народ» - означає, що Воля Єдиного Бога, виражена в Істині Його Законів життя, буде впроваджуватися у свідомість і життя народів новими духовно-виховними засобами у всій освітній системі. Ніякі дії й ніякі кроки не будуть впроваджуватись без узгодження їх з Божими Законами життя, Його Заповідями любові і миру.
Прообрази, відображені в цій яскравій пророчій історії, доповнюються й підтверджуються духом пророцтв у всьому Священному Писанні. Справжня сутність місії Йосипа в Єгипті відкривається пророком: «…володар народів…поставив його правителем над всім володінням своїм, щоб він наставляв вельмож його по своїй душі й старійшин його вчив мудрості» . (Псл.104:16-22) Визнавши в Йосипові рятівника світу (Цафнах-панеах), фараон «…дав йому в дружину Асенефу, дочку жерця Іліопольського». (Бут.41:45) Асенефа – служителька Єгипетської богині мудрості. Вона стає дружиною Йосипа, ким у Єгипті представлена Премудрість Волі Єдиного Правдивого Бога. Це прообраз того, що мудрість, яку хоче знайти і якою хоче збагатитись світ, буде явлена в Премудрості Істини Волі Бога і у всій повноті відкрита в Науці Христа. Настане велике вселенське поєднання одухотвореної Богом мудрості світу з Премудрістю Одкровення Його Єдиних Законів Життя. Світ буде поєднаний в Єдиному одухотвореному Духом Істини, правдивому Віровизнанні.
Як Йосип так і Христос були особистостями особливої батьківської любові (Бут.37,3; Мт.3,17; Иоан.3,35)
2. І Йосип і Ісус незаслужено терпіли ненависть і заздрість від своїх братів. ( Бут.37,1; Иоан.15,25
3. Високі покликання обох не сприймались братами і були відкинуті близькими родичами. ( Бут.37,8; Мт. 26,3-)
4. Йосипа, так само як і Христа, мали намір вбити близькі їм по крові і вірі. (Бут.37,24; Мт. 27,35).
5. Як Йосип, так і Христос, були продані своїми братами.
6. Йосип взяв у дружину язичницю, а Христос знайшов «наречену» в особі «Церкви», що прийняла не тільки євреїв, але і язичників. (Бут.41,1;Деян.15,14; Еф.5.25)
7. Як Йосип великодушно простив своїм братам, так і Христос молився за братів: « Отче, прости їм, бо не знають, що роблять.» (Лк.23:34) ( Бут.45,1-15; Втор.30 Ос. 2,14; Рим.11,1)..
8. Як Йосип був покликаний врятувати від голоду Єгипет і управляти ним, так і Христос буде визнаний Рятівником грішного світу, і Його спасаюче духовне правління неминуче буде визнаним у світі.
9. Як Йосип простив своїх братів, які покаялись, так і Христос прощає тих хто, називаючись Його ім'ям, кається у своєму беззаконні.
10. Йосипу було тридцять років, коли він став перед фараоном, як благовісник рятівної Істини; Христос у тридцять років з'явився Спасителем і Рятівником світу.
11. Так, як фараон побачив у Йосипі рятівника життя й звільнив його, так і Римський прокуратор в Ісусові Христі побачив справжню Людину, і намагався звільнити Його від релігійних фанатиків. Так світоправителі, в пошуках виходу з кризисного критичного стану, куди зайшов світ, вивільнить єдине Істинне Віровизнання Бога від різного оманливого релігійного фанатизму, різних т.з. богословських домислів, які спотворюють і закривають Волю Бога.
Оповіді й образи, описані в першій книзі Мойсея «Буття», мають великі пророчі значення, відображені в історії світу. Вірне їхнє розуміння, (у контексті дослідження Святого Письма) відкриває справжню сутність історії людства.
Улюблений батьком, винятково піднесений і прекрасний образ Йосипа, проданий братами в Єгипет, став величним прообразом Ісуса Христа. На шляху у Віфлеєм Рахіль, що вмирає при народженні останнього сина Якова, назвала його Беноні, що значить «син болі». Батько назвав його «Веніаміном» - сином правиці. Але згодом, відкриваючи синам пророчі благословення, Яков назвав його хижим вовком. Таке визначення характеру коліна Веніаминового відповідало його войовничим, хижацьким нахилам, виявленим у його біблійній історії.( Суд.20)
Рахіль є прообразом Церкви (Зібрання народу Віри). Церква духовно вмирала внаслідок появи в ній заздрості, нетерпимості, ненависті й жорстокості – хижацьких, руйнівних початків, які стали причиною її повного вмертвіння. У цьому скорботному, бездуховному стані Ізраїльська спільнота не тільки не досягло Віфлеєма, - прообразу духовних висот, на яких у майбутньому повинно було здійснитися народження Месії (Христа), - такий скорботний шлях вів їх від правдивого розуміння Волі Бога, і привів до духовного зубожіння й голоду. У цьому стані віра народу зближувалась з язичницькими вподобаннями й устремліннями. Вони переймали релігійний, суспільний, і політичний спосіб життя язичеських народів. Відчужуючись від влади Божих Законів життя, ізраїльське суспільство вимагало над собою влади людини. В обуренні Бог допустив народу мати царя. Саул з коліна Веніамінового, стає першим царем Ізраїльського народу. Він повинен був керуватися Божими пророчими одкровеннями, але незабаром він зневажає пророком Бога й стає супротивником Його Волі.
Чоловік Яків, - прообраз Віри, вираженої й відкритої дванадцятьма характерами її прояву в історії духовного становлення людини. Пророчо це відкривається в благословеннях Якова. Йосип, улюблений Яковом і відзначений „різнобарвним одягом”, (що значить відрізнявся красотою праведності в різноманітті її проявів) Бачив віщі сни, які своїм значенням виділяли й піднімали його не тільки над братами, але в певній мері над батьком і матір'ю – тобто Над Вірою і спільнотою, (Церквою), що її сповідує. Батько посилає Йосипа відвідати братів, які далеко пасуть худобу, - що образно означає упевнитися, чи вірно вони здійснюють пасторську справу. Брати, в заздрості і ненависті до його праведності, вирішили вбити його, але продали за 20 срібників Ізмаїльським купцям, що прямували в Єгипет, (що означає: продали духовним спадкоємцям Ізмаїла, який переслідував Ісаака - прообраз лагідності й смиренності Христа).
Праведну Віру в образі Йосипа продали супротивникам щирого служіння Богові. Продали тим, які язичницьким обрядовірством, атрибутами й ритуалами опоганили споконвічну чистоту месіанської Віри Авраама, Ісаака і Якова. Перебуваючи в проміжному положенні між Ізраїльською Вірою, яка занепадала і язичнецтвом Єгипту, Ізмаільтяни продають чистоту правдивої Віри в образі Йосипа царедворцеві фараона – тобто віддають її державному язичництву.
Дружина царедворця образно уособлює все язичницьке релігійно-суспільне життя єгипетської системи. Помітивши в Йосипі привабливу красу віросповідання і, не розуміючи його правдивої, духовної сутності, прагнула з'єднатися із привабливою зовнішністю його віри, підкорити й впровадити її в занепадницьку розтлінну культуру Єгипту. Спроби з'єднати Божественні принципи духовного способу життя з гріховною, державною системою мали місце в історії Віри Авраама і в історії Зібрання його духовних послідовників (Церкви).
Зовнішня шляхетність, чистота і краса життя народу Авраамової Віри в образі Сарри, привертали увагу єгипетських фараонів – тобто світоправителів язичницьких народів. Але праведне життя і його розуміння є наслідком беззаперечного визнання й виконання Волі Єдиного Бога, чого правителі світового язичництва не приймають. Якщо вони в окремі періоди історії і давали в якійсь мірі волю сповідувати правдиву Віру, то робили це так, як Авиамелех: відпускаючи Сарру, він дає їй „покривало” для її очей – тобто світська, державна система завжди прагне спотворити правдиву Віру і, нав'язавши свій світогляд, прикрити, заслонити її своєю ідеологією. (Бут.20:16)
Правдива Віра в образі Йосипа, зберігаючи в недоторканній чистоті Істину Волі Бога, рішуче відкидає домагання Єгипетської язичеської культури з'єднатися й змішатися з нею в її беззаконні. Дружина царедворця Потіфара, (в її образі представлена державна релігія і ідеологія Єгипту), усвідомлюючи їхню несумісність і неможливість їхнього поєднання, звинувачує правдиву Віру в насильницькому вторгненні в єгипетські традиції і в руйнуванні їхніх усталених цінностей.
За всіх часів релігія і влада імущих використовує наклепи; закликає до жорстокої розправи над послідовниками правдивої Віри, виставляючи їх бунтівниками і порушниками порядку. Язичницька, або напівязичницька традиційна релігія і в наш час є ініціатором їхнього переслідування й гонінь. Внаслідок цього «Йосип ув’язнений в темницю». „Стіснили кайданами ноги його..”(Псл.105:19) Щире визнання Волі Бога, продане в світ язичництва по неправдивому звинуваченню втрачає волю благовістити Істину. Єгипет, (світ) позбавлений Божественного Світла, рухається шляхами темряви беззаконня до повного духовно-морального спустошення й самознищення. Пророк таким бачить його стан: „...збожеволіли князі Цоанські; рада мудрих радників фараонових стала безглуздою...вони ввели Єгипет в оману у всіх справах його..”(Ис. 19:11-14).
Влади світу, керуючись безбожними, матеріалістськими ідеологіями, представленими різними його „мудрецями”, приведені в кризовий, тупиковий стан. Апостол говорить про це: „Де мудрець? Де книжник? Де дослідував віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього в дурощі? (1Кор.1:20) Дурощі радників, що ведуть світ до загибелі, буде засуджено самим життям, і буде відкинуто самою правлячою світовою системою. «І взяв Йосипа господар його, та й віддав його до дому в'язничного, до місця, де були ув'язнені царські в'язні. (Бут.39:20) «Прогнівався фараон на двох царедворців своїх, на головного виночерпія й головного хлібодаря …і віддав їх у темницю, у місце, де був ув’язнений Йосип.» (Бут. 40:1-3) Вино як образ Єгипетської ідеології, і хліб – її впровадження в практику життя. Там, в умовах ув’язнення, стиснуті критичними обставинами й відкинуті самою системою, до якої довели «радники» безбожного світу – там ці «радники» зустрілися з безвинно переслідуваною й гнаною ними Вірою. Відбулася їх зустріч зі Світлом, що з'явилося для язичницького світу.
«Йосип був приставлений служити їм (Бут.40:4). У цьому духовному служінні він відкривав їм сутність Єдиного Бога й Істину Його Волі. Передбачена пророками, історична зустріч праведної Віри з ідеологічними системами світу відбулася, коли їх правляча система, що розкладається, зробилася непридатною.
Тільки вірне розуміння життя, представлене в Йосипові, відкриває правдиву сутність всіх світових проблем і вірне їхнє вирішення. Це відкривається в пояснених Йосипом значенні снів (проблем) виночерпія й хлібодара. Виночерпій, як представник Єгипетської ідеології, обізнаний з одкровенням його проблем, і повернутий обслуговувати правлячу фараонівську систему, незабаром забуває про Божественні одкровення Віри Йосипа, що як і раніше залишається в Єгипетському ув'язненні. Єгипет, як образ поневолюючого беззаконня і темряви язичницького многобожства, йде до повного духовно-морального спустошення. Наслідком цього з'явилися загадкові й непередбачені, нерозв'язні проблеми, що поставили світ (Єгипет) перед загрозою саморуйнування. Ця обставина виражена в сні фараона – (непередбачені, загадкові, тупикові проблеми, що стали перед владними системами світу.) У такому стані правителі світу звертаються до своїх мудреців-радників (ворожбитів, чародіїв, волхвів). Далекі від істинного Богопізнання, вони не можуть розгадати «сон» – тобто знайти вірне вирішення загрозливих проблем світу. І тільки такий, вкрай загадковий і безвихідний стан світового, фараонівського правління змушує згадати про правдиву Віру, позбавлену волі, гнану і забуту.
«Фараон» не тільки надає волю Йосипу – влади світу довіряють Правдивому Богорозумінню всі світові проблеми, пов'язані з спустошливим, швидко наступаючим духовним голодом. Словами, зверненими до його радників: « чи знайдемо ми таку мудру людину, як він, (Йосип)...у якому присутній Дух Божий?» фараон зізнається, що світова система правління у своєму середовищі не в змозі знайти Духовної сили й Божественної Мудрості для запобігання загибелі. «І сказав фараон Йосипу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного й мудрого, як ти, ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватись весь народ мій…я поставлю тебе над всією землею Египетською …без тебе ніхто не ворухне ні рукою своєю, ні ногою своєю по всій землі Єгипетській.» (Бут.41:37-44)
Цими словами, що містять пророчий зміст, стверджується, що світова правляча система не тільки визнає Мудрість Божественного Одкровення, – Духовний Початок вона прийме й поставить «над всім домом своїм» - тобто затвердить Істину Віри у всій правлячій системі світу. «Твого слова буде дотримуватись весь народ» - означає, що Воля Єдиного Бога, виражена в Істині Його Законів життя, буде впроваджуватися у свідомість і життя народів новими духовно-виховними засобами у всій освітній системі. Ніякі дії й ніякі кроки не будуть впроваджуватись без узгодження їх з Божими Законами життя, Його Заповідями любові і миру.
Прообрази, відображені в цій яскравій пророчій історії, доповнюються й підтверджуються духом пророцтв у всьому Священному Писанні. Справжня сутність місії Йосипа в Єгипті відкривається пророком: «…володар народів…поставив його правителем над всім володінням своїм, щоб він наставляв вельмож його по своїй душі й старійшин його вчив мудрості» . (Псл.104:16-22) Визнавши в Йосипові рятівника світу (Цафнах-панеах), фараон «…дав йому в дружину Асенефу, дочку жерця Іліопольського». (Бут.41:45) Асенефа – служителька Єгипетської богині мудрості. Вона стає дружиною Йосипа, ким у Єгипті представлена Премудрість Волі Єдиного Правдивого Бога. Це прообраз того, що мудрість, яку хоче знайти і якою хоче збагатитись світ, буде явлена в Премудрості Істини Волі Бога і у всій повноті відкрита в Науці Христа. Настане велике вселенське поєднання одухотвореної Богом мудрості світу з Премудрістю Одкровення Його Єдиних Законів Життя. Світ буде поєднаний в Єдиному одухотвореному Духом Істини, правдивому Віровизнанні.