Сатана-диявол. Противлення Правді.
Людина наділена Богоподібними данностями: розумом, вільною волею, могутньою творчою силою. Людина поєднує в собі два начала, дві природи речей: земну і небесну , тілесну і духовну.(Рим.7:22-23;Гал.5:17;Прем.Сир.ЗЗ,14) Після завершення свого духовного становлення як Людини по Образу та Подобі Бога, вона перебувала в стані повної гармонії і духовної єдності з Мудрістю Божих Законів Життя.
Володіючи вільною волею, піддавшись спокусам плоті та свого матеріального життя (Еви), людина невдовзі весь свій розумовий, вольовий і творчий потенціал спрямувала на задоволення своїх суто земних, тілесних, душевних, тваринних запитів. Тому людина, яка живе і розвивається лише за законами тіла, пізнаючи і оволодіваючи тільки матеріальними законами світу, при відсутності духовності, доводить цей розвиток до такої міри, коли він стає руйнівним, згубним, самовбивчим і смертельним .
Таким чином її розум, воля, і творча діяльність вступає в пряме протиріччя з Премудрістю Божою, з благою волею вічних Божих Законів Життя.( Рим. 7:21-25;1.Петр.2:11) Тільки земна, тілесна, душевна людина стає противником, („дияволом” і „сатаною”) – розум, воля і діяльність якої повністю спрямовані на руйнування її первозданної природи, на руйнування єдиної цілісної Гармонії, перетворюючи життя в смерть, гармонію Буття – в хаос, в пекло, руїну. «Помисли плотські,– то смерть, а помисли духовні – життя і мир, тому що помисли плотські – це ворожнеча проти Бога, бо Законові Божому не підкоряються, та й не можуть."(Рим.8:6-7)
В Біблійній характеристиці зловісного образу „змія древнього”, як противника Волі Божої – „сатани-диявола”, розкривається природа мислення і діяльності людини, яка керується і живе суто земними, тварними , душевними побудженнями і інтересами . Таким чином така земна, душевна, бездуховна людина, як породження і наслідок противлення Волі Божої – людина як «син гріха і загибелі» своїм безбожним розумом і волею створює і володіє (князює) всією системою земного матеріалістичного стану речей, ввергаючи світ в трагедію гріха і смерті . (2Солунян 2,3).
Володіючи вільною волею, піддавшись спокусам плоті та свого матеріального життя (Еви), людина невдовзі весь свій розумовий, вольовий і творчий потенціал спрямувала на задоволення своїх суто земних, тілесних, душевних, тваринних запитів. Тому людина, яка живе і розвивається лише за законами тіла, пізнаючи і оволодіваючи тільки матеріальними законами світу, при відсутності духовності, доводить цей розвиток до такої міри, коли він стає руйнівним, згубним, самовбивчим і смертельним .
Таким чином її розум, воля, і творча діяльність вступає в пряме протиріччя з Премудрістю Божою, з благою волею вічних Божих Законів Життя.( Рим. 7:21-25;1.Петр.2:11) Тільки земна, тілесна, душевна людина стає противником, („дияволом” і „сатаною”) – розум, воля і діяльність якої повністю спрямовані на руйнування її первозданної природи, на руйнування єдиної цілісної Гармонії, перетворюючи життя в смерть, гармонію Буття – в хаос, в пекло, руїну. «Помисли плотські,– то смерть, а помисли духовні – життя і мир, тому що помисли плотські – це ворожнеча проти Бога, бо Законові Божому не підкоряються, та й не можуть."(Рим.8:6-7)
В Біблійній характеристиці зловісного образу „змія древнього”, як противника Волі Божої – „сатани-диявола”, розкривається природа мислення і діяльності людини, яка керується і живе суто земними, тварними , душевними побудженнями і інтересами . Таким чином така земна, душевна, бездуховна людина, як породження і наслідок противлення Волі Божої – людина як «син гріха і загибелі» своїм безбожним розумом і волею створює і володіє (князює) всією системою земного матеріалістичного стану речей, ввергаючи світ в трагедію гріха і смерті . (2Солунян 2,3).