**«Вам сказано: око за око, а я кажу вам: не противтеся злому»** — ці слова з Нагірної проповіді стали основою терміну «ненасильства», який за життя проповідували Лев Толстой і Мохандас Ганді. Ідея пасивного спротиву злу об’єднала двох великих філософів і миротворців, і хоча вони жодного разу не зустрічалися особисто, їхнє листування тривало кілька років, аж до смерті Толстого в 1910 році.

### Непротивлення злу насильством

Знайомство Ганді з філософією Толстого почалося з прочитання книги російського письменника і мислителя. У своїй автобіографії Ганді згадує, який вплив справив на нього Лев Толстой, зазначаючи, що читання першого твору Толстого, який потрапив йому до рук, настільки його «приголомшило», що всі інші книги здалися «нікчемними в порівнянні з незалежністю думки, глибиною моралі та щирістю Толстого». Згодом він казав: «Три сучасники справили на мене найбільший вплив: Райчандбай — своїм особистим спілкуванням зі мною, Толстой — своєю книгою „Царство Боже всередині вас“ і Рескін — книгою „У кінцевій межі“».

В одному з листів у 1910 році Толстой писав Ганді:

> «...ваша діяльність у Трансваалі, здається нам, на краю світу, є найважливішою справою серед усіх, які відбуваються тепер у світі, і до участі в якій неминуче долучаться не лише народи християнського світу, а й усього світу взагалі».

І справді, ідеї двох людей, що жили на різних кінцях світу і вели різний спосіб життя, виявилися дивовижно схожими. Толстой, який більшу частину життя провів у досить міщанському побуті (та навіть програв родовий маєток у Ясній Поляні, після чого родина з 12 дітьми мусила перебратися до маленького флігеля), після 50 років усвідомив головне запитання: «У чому сенс життя?»

Цей період був для нього болісним: усе попереднє втратило сенс. І з цього моменту починаються духовні пошуки письменника, який перероджується у філософа, мислителя. Він звертається до релігії — християнства, намагається самостійно осмислити Біблію. У своїх працях він стверджує, що головне в християнстві — це заповідь любові.

Толстой порівнює Старий і Новий Заповіти, зазначаючи, що основним моральним законом Старого Заповіту було «око за око, зуб за зуб». Головна відмінність Нового Заповіту, за його словами, полягає в тому, що Христос уперше закликав людей до загальної любові та сформулював заповідь любові. У творах Толстого часто звучать слова з Нагірної проповіді: «Вам сказано: око за око, а я кажу вам: не противтеся злому».

Якщо закон любові — це головний зміст Святого Письма, то що йому суперечить і заважає жити за цим законом? Толстой відповідає: **насильство**. Так народжується його концепція «непротивлення злу насильством».

На іншому кінці світу Махатма Ганді, борючись із расовою дискримінацією, теж формулює закон ненасильства. Він першим вводить в культуру термін «ненасильство». Санскритське слово «хімса» означає «насильство». Додавши заперечну частку «а-», Ганді створює новий термін — **ахімса**, тобто «ненасильство». В європейських мовах відповідний термін — це пряма калька: англійське **nonviolence** — ненасильство.

У 1909 році, навчаючись у Лондоні, Ганді вперше пише Толстому:

> «Мені випало щастя вивчати ваші твори, які справили глибоке враження на моє світобачення (...) Я знаю, що ті, хто вас шанує і прагне йти за вами, не мають права віднімати ваш час і, наскільки можуть, мають уникати завдавати вам клопоту. Але все ж, я, абсолютно незнаний вам чоловік, насмілююсь звернутися до вас заради істини і з надією почути вашу пораду щодо тих питань, які ви зробили завданням свого життя».

Отримавши прихильну відповідь від Толстого, майже через пів року Ганді пише другий лист:

> «Ви, певно, пам’ятаєте моє попереднє листування з вами під час мого перебування в Лондоні. Як ваш скромний послідовник, надсилаю вам книжку, яку я написав. Це мій власний переклад із гуджараті. Цікаво, що уряд Індії конфіскував книгу на цій мові. Тож я поспішив із виданням перекладу. Не хотілося б вас турбувати, але якщо дозволить ваше здоров’я і знайдете час переглянути її — ваша критика буде для мене надзвичайно цінною».

Прочитавши другий лист і твір Ганді, Толстой розуміє, наскільки близькі їхні ідеї. Він пише своєму другові Володимиру Черткову:

> «Учора і сьогодні ввечері читав надіслану мені книгу одного індійського мислителя й борця проти англійського панування — Ганді, який бореться за допомогою пасивного опору. Дуже він мені близький. Він читав мої праці, переклав на індійську моє „Лист до індуса“, його ж книга „Індійське самоврядування“ була заборонена британською владою. Він просить мого відгуку. Мені хочеться докладно йому відповісти. Перекладете мій лист?»

Другий лист Толстого Ганді отримав за кілька днів до смерті письменника і не встиг на нього відповісти. Однак саме цей лист був сповнений щирості, теплоти і народження справжньої дружби.

Толстой розмірковує про ідею ненасильства через призму християнства, залишаючись виключно російським філософом, який вірив, що боротьба зі злом через непротивлення має початися в Росії:

> «Чим довше я живу, а особливо тепер, коли відчуваю близькість смерті, тим більше хочу поділитися з іншими тим, що я відчуваю особливо яскраво і що має величезне значення: що любов, тобто прагнення людських душ до єдності і діяльність, що випливає з цього прагнення, є вищим і єдиним законом людського життя. Це в глибині душі знає кожна людина (як ми бачимо на прикладі дітей), поки не буде заплутана фальшивими вченнями світу…»

Толстой наголошує, що Христос прямо вказав на небезпеку перекручення закону любові, попереджаючи:

> «Як тільки дозволяється насильство, у будь-якій формі, визнається недостатність закону любові, а отже, і його заперечення».

Письменник підкреслює внутрішнє протиріччя, яке відчуває кожен християнин у світі:

> «Протиріччя це все зростало разом із розвитком християнського світу і нині досягло апогею. Питання стоїть так: або ми визнаємо, що не маємо ніякого морально-релігійного вчення, або мусимо знищити всі форми насильства — податки, суди, поліцію і, головне, війська».

На цьому листування обривається. Проте в своїх численних працях, написаних після смерті Толстого, Ганді не раз посилався на «російського титана» як на «найвищий моральний авторитет».

XX століття, одне з найжорстокіших у світовій історії, протиставило насильству двох великих людей, які своєю діяльністю і життям перетворили культурно-абстрактний принцип ненасильства на практичний життєвий закон.

**Анастасія Масалова**🌿