Біблійні оповіді, представлені у вигляді історії, не завжди відповідають дійсності. У символічному ж, внутрішньому їх значенні вони є пророчими одкровеннями розвитку історичних процесів духовного відродження і становлення Божого царства на землі, коли «...царство приймуть святі Всевишнього і володітимуть царством довіку і навіки віків». (Дан.7:18)

В книзі докладно описується правляча система великої персидської імперії. Історія життя полоненого ізраїльського народу відображенев дусі пророцтв всього Святого Писання. Тому весь сюжет Книги Естер в цілому, і кожна подія окремо, описані в їх строгій послідовності, мають вельми важливе прообразне, пророче значення.

Книга Естер описує події безпосередньо пов'язані з царюванням Артаксерса над широченною територією від Індії до Ефіопії. (485—465г. до Христа) Це час, коли пророкам Неємії і Ездрі Бог відкривав можливість повернутися з полону, щоб відродити духовне життя ізраїльського народу. Після смерті правителя його дружина, цариця Естер, сприяла їх місіонерській діяльності.

Біблійні історії в їх духовному, пророчому значенні є свідоцтвом того, що в період, коли грішний світ беззаконня приходить у вкрай критичний, безвихідний стан, його правителі звертаються до Божих посланників, що представляють мудрість Його благої волі на землі. Йосип, що зневажається братами і проданий ними до Єгипту, обмовленого і кинутого в темницю його властями, був покликаний фараоном вирішити найважливішу проблему порятунку народу від духовного голоду. (Амос.8:11) Пророк відкриває справжню суть його духовноїмісії в Єгипті: «.володар народів поставив його правителем над всім володінням своїм, щоб він наставляв вельмож його по своїй душі і старійшин його навчав мудрості». (Псл.104:16-22)

Даниїл, вірний служитель Бога, одухотворений духом Істини Його Волі, царем Вавилона був визнаний керівником всіх його мудреців ізведений на вищий ступінь влади.

Цар Ниневії, по слову пророка, усвідомив вкрай гріховний стан народу і його системи правління. «. Встав з престолу свого, зняв з себе царський одяг свій.», і царським велінням прикликав народ великого міста в глибокому покаянні звернутися до Бога, «щоб кожен звернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх».(Ион.3:6-8)

Ці та інші історії, як і весь зміст книги Естер, мають своє продовження, – вони є прообразами процесів духовного перетворення світу, що відбуваються, коли народи і їх правителі, гноблені своїм беззаконням, усвідомлять свій трагічно згубний стан і навернуться до Бога. «Пригадають, і звернуться до Господа всі кінці землі, і поклоняться перед Тобою всі племена язичників, бо Господнє є царство, і Він - Владика над народами». (Пс.21:28,29)

Величезний істукан із золота, срібла, міді, заліза і глини, який бачив уві сні володар великої Вавилонської імперії, представляє змінюючи одна іншу чотири політичні формації впродовж історії всіх народів. Пророк Божий відкриває властям світу (представленим в образі царя), що всі ці світові системи, що спираються на рихлі підґрунтя «ніг» із заліза і глини, будуть роздроблені і зруйновані в порох величним Каменем, відторгнутим від гори не руками. Він зробиться великою Горою і наповнить всю землю. (Дан.2:35) «Камінь» - це та повнота і сила Святого Духа Істини, яка виходить з висот Премудрості Волі Бога, і у всій повноті відкрита в Євангельському Вченні Христа. Вірне Богопізнання з'явиться величноювершиною, «Горою» всієї досконалості і наповнить всю землю. «Не робитимуть зла і шкоди на всій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена пізнанням Бога, як води наповнюють море. (Ис.11:9)

Вся світова система беззаконня буде винищена по слову пророка: «… безмірно багатою правдою». (Ис.10:17-22) «Царство ж і влада і велич царствене у всій піднебесній дано буде народу святих Всевишнього, Якого царство - царство вічне, і всі володарі служитимуть і покорятимуться Йому». (Дан.7:14,18,22,27; Отк.11-15; Зах.14:8-9; Соф.3:9 )

Пророчі образи книги Естер

Розділ 1

«в той час, як цар Артаксеркс сів на царський престол свій. у третій рік свого царювання він зробив бенкет для всіх князів своїх і для службовців при нім, для головних начальників війська Персидського і Мідійського і для правителів областей своїх,показуючи велике багатство царства свого і відмінний блиск величі свого[на протязі) багатьох днів, ста вісімдесяти днів. Після закінчення цих днів, зробив цар для народу свого, що знаходився в престольному місті Сузах, від великого до малого, на садовому дворі будинку царського» (Есф.1:3-5)

«цар Артаксеркс сів на царський престол свій» - в образі свавільного царя, як і в інших біблійних образах, що представляють світових правителів,представлена вся світова система влади, яка хитрістю, підступністю і силою підпорядкувала народи жорстокому, тотальному правлінню, і остаточно утвердилась в своєму неподільному пануванні.

« третій рік свого царювання» - символізує третій, завершальный період, коли інтелектуальний, науковий потенціал і економіка підпорядковані і використовуються владою для винаходу найжорстокіших засобів ведення воєн і масового знищення народів. Коли релігія, філософія, і політикапід різними приводами використовуються для захисту і виправдання насильства і лиходійств властей – використовуються для психологічного і фізичного поневолення народів державними системами. Це зловісний період, коли світовадержавна система досягла вершин свого підступного макіавеллівського мистецтва володарювати і добиватися цілей всіма можливими і жорстокими засобами. Коли накопичений досвід володарювати досяг вищого ступеня хитрого, зміїного, звірячого, жорстокого характеру. Коли жорстокі війни пожирають життя багатьох мільйонів людей. Демонстрація величі і блиску володарюючої системи виразилася в шаленомарнотратній розкоші і згубних вподобаннях, які є наслідком безумства загальної, по суті язичницької ідеології.

Перший період - це рання історія утворення держав, коли людина хитрістю, підступністю, силою і жорстокістю здійснювала владу над окремою людиною і поневолювала народи.

Другий період характерний озлобленням державних систем, розповсюдженням їх агресивної завойовницької політики, поневоленням багатьох народів, утворенням великих світових імперій.

«семиденний бенкет для народу» - щоб в якійсь мірі задовольнити, заспокоїти народи в їх земних бажаннях і суто плотських вподобаннях, влада дає певну міру свобод, – дозволяє все, що тільки може несамовито розважати, відволікати, перекручувати, отупляти, щоб народ не бачив і не опирався безумству влади і всієї світової системи речей. Ці процеси, що розбещують, швидко розвиваються, досягають своєї критичної «повноти», коли по виразу пророка «відкриється людина гріха і син погибелі». (2Фесс.2:3)

«І цариця Астінь зробила також бенкет для жінок в царському будинку царя Артаксеркса. (Есф.1:9)

В образі Астіні представлена система організації володарюючої ідеології зі всією різноманітністю язичества, що визначає загальну, т.з. культуру народів, їх суто плотський образ мислення і жорстокі вдачі. Астінь також «робить бенкет», тобто демонструє своєпануюче положення у всіх формах організації язичницького суспільного життя.

«У сьомий день, коли розвеселилося серцецаря від вина, він сказав семи євнухам, що служили перед лицем царя Артаксеркса, щоб вони привели царицю Астінь перед лице царя у вінці царському для того, щоб показати народам і князям красу її; тому що вона була дуже красива».

«У сьомий день», в досягненні повноти торжеств, на вершині своєї влади, в п'яному самовдоволенні, правляча система дає веління, щоб всіма засобами і у всьому її вихваляти і звеличувати.

«щоб привели царицю», тобто, для возвеличення влади закликається вся ідеологічна система держави, зі всімапідвладними їй засобами масового впливу всієї різноманітності по суті язичницьких релігій. Велить демонструвати зовні привабливу структуру, злагодженість, красу організації владної, царственої ідеології, яка визначає загальну язичницьку культуру народів з різноманітністю їх релігій ітрадицій, що дозволяють і хитро виправдовують насильство, жорстокості, знищення неугодних народів, війни. Такий загальний характер державної ідеології, властивий правлячим системам впродовж всієї історії, включаючи і новітній час.

«Але цариця Астінь не захотіла прийти по наказу царя». (Есф.1:10-13) - Відсутність єдиного, загальнолюдського розуміння духовно етичних принципів, відсутність світобачення Божественних Законів життя привела до повного збочення і спустошення в народах здорових природних основ. Така, позбавлена духовних принципів ідеологія прийшла в кризовий стан. Це відноситься до того історичного періоду, коли жорстока ідеологія зі всіма її облудними релігіями і образом мислення, під різними приводами виправдовує насильство і жорстокість, виявляє своє безумство і зживає себе.

Уявна свобода самовираження, і вседозволеність стали некерованими. Деградуюча т.з. культура у всіх її напрямах вийшла з покори державної системи влади.

«І розгнівався цар сильно і лють його зажевріла в нім» - Колиправляча система втрачає владу над ідеологією, що веде її до неминучої кризи і в безвихідь – ця обставина викликає в ній лють втрати інеобхідність пошуку нової, надійної опори.

«І сказав цар мудрецям, що знають [колишні] часи: як поступити згідно із законом з царицею Астінь» - В цих обставинах система влади вимушена звернутися до мудреців – радників, соціологів, футурологів, різних віщунів. Вони до певної міри виявляють причинно-наслідкову історичну закономірність, що привела до кризового стану світової системи правління, коли ідеологічні процеси стали некерованими і неспроможними бути її опорою.

«І сказав Мемухан перед лицем царя і князів: не перед царем одним винна цариця Астінь, а перед всіма князями і перед всіма народами» - Радники визначили, що ідеологічна система своєю непокорою винна не тільки перед загальноюсвітовою системою влади, але перед всіма її владними структурами. Вся світова культура, незалежна і нестримувана ніякими морально-етичними обмеженнями, здатна зруйнувати життєві засади суспільства в усіх відношеннях. Тотальне затвердження свавілля здатне привести до повного хаосу, до диких, жорстоких і розтліваючих наслідків. (Така ідеологічна система з її нео-язычницькимчином мислення дозволяла властям і її представникам ухвалювати нелюдяні закони і ними здійснювати жахливі жорстокості.)

«Якщо благоугодно царю, хай вийде від нього царська ухвала і впишеться в закони Персидські і Мідійські і не відміняється, про те, що Астінь не входитиме перед особу царя Артаксеркса, а царську гідність її цар передасть іншій, яка краща за неї» (Есф.1:14-19)

Радники, побачивши некероване свавілля, кризу ідеології, поглиблення її розтліваючих процесів, які виникли внаслідок свободи,пропонують владній системі, якщо це сприятиме благу, прийнятипостанову, щоб колишня, пануюча язичницька ідеологія надалі не представляла правлячу систему влади.

«.царську гідність її цар передасть іншій, яка краща за неї» - Тупиковий, кризовий стан ідеології, що породжує кризу існуючої системи влади, вимушує шукати вихід в її заміні. У всі часи серед полонених і поневолених гріховною оманою народів, завжди були представники Віри в Єдиного Бога – залишок вірних виконавцівІстини Його Волі.

«І приємне було слово це в очах царя і князів; і зробив цар по слову Мемухана» (Есф.1:21) - Вся правляча система, усвідомлюючи свій реальний стан, і бачивши крайню необхідність поліпшення і заміни ідеологічної опори владі, приймає пропозицію одну з «семи» радників – одного з тих, хто представляв повноту знань земних законів суспільних взаємовідносин.

«. По тих подіях, коли затихла лютість царя Артаксеркса, він пригадав про Астінь, що було визначене про неї. І сказали царські отроки, що служили при нім. Хай би пошукали цареві молодих гарних дівчат.. І хай би призначив цар спостерігачів у всі області свого царства, які зібрали б всіх молодих дівчат, гарних виглядом, в будинок жінок під нагляд Гегая, (Високоповажного) царського євнуха, вартового жінок, і хай би видавали їм притирання, і дівчина, яка сподобається очам царя, хай буде царицею замість Астінь. Ізавгодно було слово це в очах царя, і він так і зробив». (Есф.2:1-4)

«..що було визначене про неї». «Астінь» - пануюча язичницькаідеологія, яка хитрим «мистецтвом зваблювання», підступністю і силою залучає народи сліпо поклонятися її разним релігійно-політичним культам, з ганьбою вікинута. «Господь Саваоф визначив це, щоб осоромити гордовитість всякої слави, щоб принизити всі знаменитості землі» (Іс.23:9)

«І сказали отроки царю, що служили при нім» - молоде оточення, що зароджувалося навколо «царя», враховуючи загальний кризовий стан правлячої системи, по-новому підходило до вирішення проблеми влади і її ідеологічного стану.

«Хай би пошукали цареві молодих красивих дівчат».

В образі «діви», «дівчини», «дочки» Біблійні пророцтва символічно означають певну релігію, ідеологію, філософію, політику, організацію, що їх представляє .

«Ось слово, яке Господь прорік про нього: презирливопосміється над тобою, дівуюча дочка Сіона, похитає услід тебе головою, дочка Єрусалиму». (Ис.37:22); «Зійди і сядь у порох, дівчина, дочка Вавілона; сиди на землі: престолу немає, дочка Халдеїв, і надалі не називатимуть тебе ніжною і розкішною панею царств». (Ис.47:1-5); «Піди в Галаад і візьми бальзаму, діва, дочка Єгипту; марно ти будеш примножувати лікування, немає для тебе зцілення ». (Иєр.46:11)

Отроки, тобто новий образ мислення, що зароджується, виник унаслідокявної кризи системи,радить знайти представників пристойніших, «красивіших» релігійних, ідеологічних напрямів, щоб з них для системи влади вибрати більш гідну опору.

«Хай призначив би спостерігачів у всі області царства» - Щоб «узяти під спостереження», відстежувати всі напрями релігій, ідеологічних процесів і виявити найбільш прийнятну ідеологію влади.

«які зібрали б всіх молодих дівчат, красивих виглядом, в будинок жінок під нагляд Гегая»(переклад - «високоповажний»)

Відібрані для «царя» представники ідеологій передаються «під нагляд» хранителя державних засад. Тут, в «будинку жінок», вони, приймаючи різні «притирання», тобто знаходячись під впливом і постійним контролем і дією «хранителя», щоб підготувати нову ідеологічну опору влади.

«Був в Сузах, місті престольному, один Іудеянин, ім'я його Мардохей., він був переселений з Єрусалиму разом з полоненими, яких переселив Навуходоносора, цар Вавілонський».

Мардохей, як і іншібіблейські персонажі, є представниками і свідками правдивої духовності перед тією язичницькою владою, яка полонила їх. Пануючій системі в її критичних обставинах вони завжди відкривали Божественні одкровення і поради. В образі Мардохея символічно представлена дійсна Віра в Єдиного Бога, виражена виконанням Його Волі.

«І був він вихователем Гадасси, - вона ж Естер, - дочки свого дядька, бо не мала вона ні батька, ні матері. А ця дівчина була хорошої постави та вродливого вигляду, а коли помер її батько та мати її, Мордехай узяв її собі за дочку. (ЕсФ.2:7)

Естер символічно представляє спільність людей, вихованих в мудрості правдивої Віри, освічених духом Слова Божого. Представляє духовну організацію зібрання людей, які сумлінно виконують волю Єдиного Бога. У язичницькому оточенні це Зібрання праведників виділяється логічністю духовно етичних принципів і красою взаємин.

«… коли було оголошено царське веління та указйого, і коли зібрано було багато дівчат в престольне місто Сузи під нагляд Гегая, тоді узята була і Естердо царського домупід нагляд Гегая, вартового жінок». (ЕсФ.2:8)

Коли за рішенням влади були виявлені і зібрані представники різних ідеологічних напрямів для виявлення їх достоїнств. Тоді між ними звернула на себе увагу Естер, що відрізнялася своєю, для них незвичайною мудрістю, піднесеною духовно етичною чистотою, благородством і привабливістю.

«І сподобалася ця дівчина очам (Гегая) і придбала у нього благовоління, і він поспішив видати їй притирання».

Гегай, тобто головний державний наглядач і хранитель державних ідеологічних засад і традицій, побачив в «Естері» те нове духовне явище, до якого слід «приставити сім дівчат, гідних бути при ній». Це означає, що до гідності Естери ідеологічний наглядач наближає кращих виразників правлячої ідеології.

«Естерне виявила ні про народ свій, ні про місце свого народження, бо Мордехай наказав їй, щоб цього вона не виявляла.(Ест.2:10)

Гріховний стан предводителів Ізраїльського народу, збочене розуміння ними Тори і Пророків, їх марновірства і духовна спустошеність – це сумний стан не дозволяв виявляти спорідненість з цим народом. Мардохей забороняє Есфірі говоритипро своє походження, щоб передчасно не судили про неї у справах її народу. Мардохей, керуючись Духом Істини, мав тверду упевненість, що вихована мудрістю Слова Божого, Зібранням праведників, Церква в образі Естері в призначений час відкриє перед світовою владою духовну сутність життя в Правді.

«І всякий день Мардохей приходив до двору жіночого будинку, щоб навідуватися про здоров'я Есфірі і про те, що робиться з нею».

Мардохей, як виразник живої правдивої Віри, пильно стежив за духовним станом Естери, яку зарахувалидо ідеології правлячої системи щоб на її вплинути різними ідеологічними «притираннями».

«Коли наступав час кожній дівчині входити до царя Артаксеркса, після того, як протягом дванадцяти місяців виконано було над нею все, визначене жінкам, - бо стільки часу продовжувалися дні притирання їх: шість місяців мирровою оливою, і шість місяців пахощами і іншими притираннями жіночими» (Есф.2:5-12

Після певного часу ідеологічної підготовки – шість місяців «притирання» «оливою мірри», яке застосовувалося для курінь при релігійних обрядах, і шість місяців «іншими пахощами». Це означає, що язичницька релігійна «обробка» доповнювалася засвоєнням різних зовнішніх привабливих форм і традицій. Після цього виразники ідеологічних напрямів («дівчата») могли бути представлені перед пануючою системою правління.

«…тоді дівчина входила до царя. Чого б вона не зажадала, їй давали все для виходу з жіночого дому в дім царський».

Всяка ідеологія – релігійна або політична, прийнята служити опорою правлячої системи, завжди щедро субсидуваласявпродовж всієї історії. Їй «давали все, щоб вона не зажадала». У догоду володарюючих, державних релігій ухвалювалися закони і постанови, по яких вона могла переслідувати і знищувати супротивників. Вона користувалася всіма привілеями, розкішшю і багатством, необмеженою владою над свідомістю людей, визначала їх спосіб життя, формувала їх вподобання, прирікала на сліпу рабську повинність жорстокій системі насильства. «.підійди, я покажу тобі суд над великою блудницею, що сидить над багатьма водами; з нею блудодіяли царі земні, і вином її блудодіяння упивалися ті, що живуть на землі». (Откр.17:1-2)

«Увечері вона входила і вранці поверталася в інший будинок жіночий під нагляд Шаазгаза, царського євнуха, вартового наложниць; і вже не входила до царя, хіба тільки цар побажав би її, і вона викликалася б по імені».

Правляча світова система в кожен наступний історичний період обслуговувалася такими, що міняють одна іншу ідеологічними установками. На зміну одній, що зжила себе своїми явними блудодійствами, приходить інша, що відрізняється тільки формою. Все, скільки не приходило їх до правлячої системи, всі вони в кожен новий період вводили власті в жорстокішу оману і беззаконня. Вони відправлялися під нагляд «вартового будинку наложниць», тобто вони ставали віджилим «майном, мотлохом» історії, архівом, що охороняється, матеріали якого ретельно ховалися, щоб вони не свідчили проти безумства правлячої системи. Проти «мудрості світа»

«Коли настав час Естери, дочці Амінадава, (озн. «Благородний отець»)- йти до царя..»

Коли світова система і її безбожні по своєму язичницькому характеру ідеології, з їх різними облудними релігіями історично вичерпала себе, прийшла в кризовий стан, – прийшла до необхідності шукати вихід, – тоді настав час «Естери».Настав час Зібранню правдивої Віри, Церкви в образі Естері з'явитися перед «царем», тобто перед світовою правлячою системою відкрити невідоме властям, істинне духовне явище. («щоб нині сталаь відомою через Церкву начальствам і властям на небесах різноманітна премудрість Божа»( Еф.3:10 ».)

«…вона не просила нічого, крім того, про що сказав їй Гегай, євнух царський, вартовий дружин».

Дійсна Церква, що сповідає Волю Єдиного Бога, виражену в Десяти Заповідях, і в Євангельському Ученні Христа, ніколи не булапідневільною, і не вступала в союз з державною язичницькою системою правління, не брала участь в структурах її насильства. Покликана владою явити переднею сутність праведної Віри, вона ніколи не шукає і не просить нічого більшого, крім того, що дозволялось її законами.

«І проидбала Естер прихильність в очах всіх, хто її бачив!»( 2:15)

Церква придбала повагу до себе серед тих в навколишньому світі, хто здатний зрозуміти її мудрість і побачити благочестя, лагідність і упокорювання, – відкрити іпобачити в її Вірі Світло для просвіти язичницького невігластва у всіх сферах сучасного життя .

«І взята була Естер до царя Артаксеркса, в царський дім його, в десятому місяці, тобто в місяці Тебефе». (ст.16) (Синод. пер. - "тебеф"). У 10-й день місяця дотримувався пост на згадку про початок облоги Єрусалиму Навуходоносором (4Цар 25:1; Зах 8:19).Це найхолодніший місяць року, коли нерідкі були сніг і град (Нав. 10:11)

Церква, істинна Віра в Єдиного Бога, символічно представлена в образі Естері, була «взята», затребувана володарюючою світовою системою і введена в її структуру, в «царський дім» - визнана духовною опорою життя у всіх його напрямах.

«Узята» «в сьомий рік його царювання». Це означає: буде прийнята в той історичний період, коли людська безбожна система правління в своєму язичницькому «розвитку» вичерпала себе, досягла «повноти» межі можливостей володарювати без Бога, без Його духовних Законів Життя.

«І полюбив цар Естер більш за всіх жінок, і вона мала його прихильність і благовоління більш всіх дівчат; і вінпоклав царський вінець на голову її і зробив її царицею на місце Астінь». (ст.17)

Мудрість Волі Єдиного Бога, вивищена піднесена простота її в образі Естер з'явиласяперед пануючою владою новим духовним явищем, і викликала до себе її прихильність. Система правління «поклала» на істинне Богопізнання «царственну» відповідальність в духовній просвіті народів. Язичницька ідеологія в образі норовистої Астіні, яка допускала всяке беззаконня, була знехтувана і відкинута трагічною діяльністю життя.

У Біблійних оповідях багатообразно відкривається пророче значення аналогічних подій, коли світовластители в критичні періоди зверталися до Божих посланників. «(Фараон) поставив (Йосипа) паном над будинком своїм і правителем над всім володінням своїм, щоб він наставляв (зв'язував) вельмож його по своїй душі і старійшин його учив мудрості. (Псл.104:17-22) «І зняв фараон перстень свій з руки своїй і надів його на руку Йосипа; одягнув його у виссонные одяг, поклав золотий ланцюг на шию йому; (Быт.41:42). «Тоді по велінню Валтасара вдягнулися Данила в багряницю і поклали золотий ланцюг на шию його, і проголосили його третім володарем в царстві». (Дан.5:29)

«І зробив цар великий бенкет для всіх князів своїх і для службовців при нім, - бенкет (ради) Есфірі, і зробив полегшення областям і роздал дари з царственою щедрістю». (ст.18)

Правляча система проголосила ухвалення і затвердження нового духовного явища великим торжеством для всіх владних структур («князів»). Ухвалення і впровадження нових принципів полегшує і звільняє від язичницьких провинностей, тяжкості різнихгріховних помилок.

«І коли удруге зібрані були дівчата, і Мардохей сидів біля воріт царських. Це означає, що в той важливий для системи правління період, коли влада шукає замінуідеології, що привела її до кризовому у стану, духовний наставник і натхненник Мардохей був наближений до кругів державної системи і був обізнаний в її релігійному, політичному і суспільномужитті.

«В цей час, як Мардохей сидів біля воріт царських, два царські євнухи, Гавафа і Фарра, що оберігали поріг, озлоблювалися, і замишляли накласти руку на царя Артаксеркса». (Есф.2:16-21)

Ті, хто поставлений «оберігати поріг», тобто засади системи від проникнення і ухвалення чужих язичеству нових ідей, чинили опір і, озлоблюється, замислили скиданням влади запобігти ідеологічній зміні.

«Дізнавшись про те, Мардохей повідомив царицю Естер, а Естер сказала цареві від імені Мардохея.

Досліджуючи і передбачаючи наслідки глибоких духовних змін, вороже відношення до них сліпих поклонників язичества, і керуючись благими намірами запобігти зіткненню ворожих сил, усобиці, насильству і кровопролиттю, Мардохей доводить все це до зведення правлячої системи.

«Справа була досліджена і знайдена [вірним], і їх обох повісили на дереві».

Всяке противлення істинне духовним перетворенням досліджені і знайдені необгрунтованими і неправомірними. Двоє, що «оберігали поріг», тобто що охороняють релігійну і політичну ідеологію язичницького характеру, «повішені на дереві», – прокляті, викриті, виставлені назасудження і знехтувані. «Хто не любить Панове Ісуса Хріста, анафема, прокляття.(1Кор.16:22)

«І було вписано про благодіяння Мардохея в книгу денних записів у царя». (Есф.2:22,23)

Мудрі застереження від беззаконня і лих, насильства і воєн,, миро- творчість і благодіяння, що завжди виходили від Дійсної Вери, символічно представленої в образі Мардохея, увійшли до «книги денних записів». Увійшли не тільки до світської історії системи миро правління, але ів сумну історію народу дійсної Вери, що знаходився під їх жорстокою владою.

Розділ 3

1. «Після цього звеличив цар Артаксеркс Аману, сина Амадафа, Вугеяніна, і підніс його, і поставив сідницю його вище за всіх князів, які у нього;.»

В образі Аману символічнопредставлене одне здержавних відомств, наділене і звеличене особливими, високими повноваженнями влади, безпосередньо виконуюче основні установки правлячої системи.

2. «.и всі службовці при царі, які біля царських воріт, кланялися (йому)»

Службовці і всі причетні до правлячої системи, піклуючись про свої плотські інтереси, завжди раболіпно, трепетно, преклоняються перед культами в ієрархії чиношанування.

«і падали ниць перед Аманом бо так наказав цар».

Щоб утриматися при системі, «князі», тобто чиновники з тваринним страхом, сліпо преклоняючись перед культами, втрачають свою людськуособу.

Владна система з її неоязыческойправлячою ідеологією, жорстко визначає образ мислення, вимагаючи покори і беззаперечного преклоняння вказаному культу.

«А Мардохей не кланявся і не падав ниць». Виразник Дійсного Богопочитанія, представник залишку народу дійсної Вери, слідуючи Волі Бога, відкритій в Десяти Заповідях, не преклонився ні перед якою людською величчю і його зарозумілістю. Своя особа – духовний світогляд, затверджений на дійсному Боговеденії, він відкрито, з гідністю явив перед світовою владою.

3. «І говорили службовці які біля царських воріт, Мардохею: навіщо ти переступаєш веління царське? 4 І як вони говорили йому щодня, а він не слухав їх, то вони донесли Аману, щоб подивитися, чи встоїть в слові [своєму] Мардохей, бо він повідомив їх, що він Іудеянін».

Наближені до влади, раболіпствуючи перед її вищою «ієрархією», завжди у всі часи, всіляко примушували преклонятися перед її культом тих, хто сповідав чужу ним віру. Зраджуючи їх на розправу в особливе відомство, так вони «випробовували» твердість віри непокірних.

5. «І коли побачив Аман, що Мардохей не кланяється і не падає ниць перед ним, то виконався гніву Аман».

Відомство, представлене в образі жорстокого Аману, наділене особливою владою всіма засобами охороняти постійність системи правління.

Відкрите свідоцтво непохитної Вери в Єдиного Бога і свідоцтво мудрості Його Волі викликали в нім звірину лють. «Я зроблю жорстоким серце фараона» (Ісх.14:4)Світло Істини завжди робить жорстоким тиранів.

6. «І здалося йому нікчемним накласти руку на одного Мардохея; але оскільки сказали йому, з якого народу Мардохей, то задумав Аман винищити всіх Іудеїв,які [були] у всьому царстві Артаксеркса, [як] народ Мардохєєв. (Есф. 3:1-6)

Дізнавшись про непохитність Вери Мардохея, яка корінним чином відрізняється від всіх правлячих ідеологій з їх різними релігійними і політичними культами, -дізнавшись який народ сповідає таку Веру, Аман побачив в цьому реальну небезпеку і загрозу існуючій системі. Коли влада всіма своїми ідеологічними діями не в змозі нейтралізувати і подолатидійсну Веру і її служителів, вонаудається до крайньої жорстокості – фізичного знищення окремих людей або цілих народів. Це пророче визначення відноситься і до сучасної світової правлячоїсистеми, з її жорстокою релігійною і політичною ідеологією язичницького характеру.

7. «.и кидали пур, тобто доля, перед лицем Аману день за днем з місяця в місяць, [і лягла доля] на дванадцятий [місяць], тобто на місяць Адар.

Марновірні деспоти всіх систем правління, що переслідуються страхом перед невідомістю, перш ніж зробити важливе в їхпонятті рішення, звертаються до тих, що «кидають долю», тобто до тих, що ворожать. Ті визначали час успішного здійснення їх кривавих задумів. Новоязичеськой, безбожній системі правління всякі «ворожать» від окультизму, футурології, і філософії передбачали повне зникнення народу, віруючий в Бога,забуття священного Писання і тріумф їхпануючої ідеології.

8. «І сказав Аман паную Артаксерксу: є один народ, розкиданий і розсіяний між народами по всіх областях царства твого; і закони їх відмінні від [законів] всіх народів, і законів пануючи вони не виконують; і цареві не слід [так] залишати їх.

Відстежуючи суспільне життя народів, «Аман», як відомство правлячої системи, виявило, чому цей окремий народ став «розкиданий і розсіяний між народами». Вони не підкоряються тим світським законам народів, які противоречат Законам Єдиного Бога. І на цю обставину слід звернути особливу увагу «пануючи», щоб схилити його дати згоду на знищення цього народу.

9. «Якщо паную благоугодно, то хай буде наказано винищити їх, і десять тисяч талантів срібла я відважу в руки приставників, щоб внести до казни царської.

Для здійснення цього кривавого задуму «відомство Аману» повною мірою, щедро субсидує витрати. Безбожна релігія, як державна ідеологія, завжди користувалася всіма привілеями і володіла всіма законами, що дозволяють їй морально і фізично розправлятися з її супротивниками.

10. «Тоді зняв цар перстень свій з руки своїй і віддав його Аману, синові Амадафа, Вугеяніну, щоб скріпляти указ проти Іудеїв».

Всі радники правлячої системи, з їх релігійним фанатизмом, суто земними, матеріалістами, плотськими інтересами, вони завжди вводили власті миру в трагічну оману. Вонипереконували власті діяти згідно тієї зловісної ідеології, яку вони представляли. «.Совет мудрих радників фараоновых став безглуздим. Як скажете ви фараонові: "я син мудреців, син царів стародавніх?"Де вони? де твої мудреці?... Збожеволіли князі Цоанськие; одурилися князі Мемфісськие, і спокусив Єгипет з шляху розділу племен його. (Іс.19:11-13)

11. «І сказав цар Аману: віддаю тобі [це] срібло і народ; хода з ним, як тобі завгодно». (Есф.3:7-11)

Для того, щоб захистити себе від впливу чужої Вери Іудєєв, яка відрізняється від традиційної безбожної релігії, визначуваної язичницьким чином мислення, правляча система повністю покладається на відомство, якому дала всі повноваження діяти проти дійсної Вери жорстоким чином.

12. «І покликані були писарі царські в перший місяць, в тринадцятий день його, і написано було, як наказав Аман, до сатрапів царським і до начальницьких над кожною областю і до князів у кожного народу, в кожну область письменами її і до кожного народу на мові його: [все] було написане від імені царя Артаксеркса і скріпляє царським перснем.

13. І послані були листи через гінців у всі області пануючи, щоб убити, погубити і винищити всіх Іудеїв, малого і старого, дітей і жінок в один день, в тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара, і маєток їх розграбувати.

14. Список з указу віддати в кожну область [як] закон, що оголошується для всіх народів, щоб вони були готові до того дня.

15. Гінці відправилися швидко з царським велінням. Оголошений був указ і в Сузах, престольному місті; і цар і Аман сиділи і пили, а місто Сузи [був] в сум'ятті». (Есф.3:12-15)

Всі пануючі ідеології завжди оголошували неугодним, ворожим той народ, який відкрито, у всіх важких обставинах, сповідає віру в Єдиного Бога і неухильно виконує Його Волю. Веру цього народу оголошували єретичною і небезпечною для інших підвладних їм народам. Визначали його як народ, що підриває засади і традиції суспільства. Наказували всім іншим народам так їх сприймати і так до них відноситися. Украй вороже, жорстоко переслідувати і знищувати на всіх рівнях.Розділ 4

1. «Коли Мардохей дізнався все, що робилося, роздер одяг свої і поклав на себе вретище і попіл, і вийшов на середину міста і волав з криком великим і гірким»

Повсякчасне вороже відношення до народу дійсної Вери прийняло украй жорстокі заходи. Загроза фізичної розправи, витікаюча від державної безбожної релігії і її ідеології, стала явною. Тоді виразники дійсної Вери – її залишок в образі Мардохея, змінив свій колишній зовні спокійний стан і відношення до влади, що означає «роздер одяг». «Поклав вретище », тобто оголосив глибоку скорботу. І «вийшов на середину міста» –вийшов в оточення вороже настроєного владою народу, щоб із сумом сповіщати про велике лиходійство правлячої системи, що насувається, – сповіщати про трагічні наслідки, які випробують народи, якщо серед них не буде того нечисленного залишку, носіїв Істини, що відкривають благо Воля Єдиного Бога.

2. «І дійшов до царських воріт; оскільки не можна було входити в царські ворота у вретище.

Супроводжувані гіркотою і печаллю, виразники залишку народу дійсної Вери, ( Мардохей ) наблизилися до «царських комірів», тобто представникам влади, щоб донести їм істину пророчих передбачень про трагічні наслідки їх зловісного задуму.

не «можна входити у вретище» - це означає: Повноту пророчих одкровень про великі прийдешні зміни і перетворення світової системи влади можна свідчити тільки в послідовній духовній її освіті. «Мне.дана благодать - сповіщати язичникам неисследимое багатство Хрістово.даби нині соделалась відомою через Церкву начальствам і властям на небесах многоразличная премудрість Божія» (Еф.3:8-10)

3. «Рівно і у всякій області і місці, куди [тільки] доходило веління пануючи і указ його, було велике нарікання у Іудеїв, і пост, і плач, і крик; вретище і попіл служили ліжком для багатьох».

Це одна з тих зловісних дій правлячої системи, яка направлена на те, щоб устрашати, розділяти і володарювати. Відкритий заклик до ненависті, ворожнечі і знищенню повергнуло в глибоку скорботу.

4. «І прийшли служниці Есфірі і євнухи її і розповіли їй, і сильно стривожилася цариця. І послала одяг, щоб Мардохей надів їх і зняв з себе вретище своє. Але він не прийняв».

Есфірь, як образ виразників дійсної Вери, прийнятою правлячою системою, сильно стривожилася, дізнавшись про скорботний стан свого «вихователя». Вона ще не у всьому відкрито і не повністю представляла духовний «залишок» в образі Мардохея. Без «отця», прийнята їм як «племінниця і вихованка», його духовно наближена, раннє що «усиротіла». Есфірь, не відаючи про те, що ухвалене рішення про знищення її народу зведене в державну політику,«посилає йому одяг», тобто намагається повернути його до колишнього спокійного положення при «царських комірах». Мардохей рішуче відхилив це, «розірвавши» зв'язок з правлячою системою, що одного разу поставила його служити біля її «воріт».

5. «Тоді покликала Есфірь Гафаха, одного з євнухів пануючи, якого він приставив до неї, і послала його до Мардохею дізнатися: що це і чому це?»

Есфірь, як виразник Вери Мардохея, звернулася до приставленого до неї «євнуха», тобто довіреному і відданому служителеві влади, щоб з'ясувати причину тривоги і звідки вона виходить.

6. «І пішов Гафах до Мардохею на міську площу, яка перед царськими комірами. 7 І розповів йому Мардохей про все, що з ним трапилося, і про певне число срібла, яке обіцяв Аман відважити в казну царську за Іудеїв, щоб винищити їх;»

Мардохей, рухомий духом Істини, визначив, що злодіюючі процеси ведуть до жорстоких їх проявів. Знищення залишку народу дійсної Вери безбожна система зробила державною політикою. Її здійснення охоронне відомство субсидує повною мірою, спираючись на звірячі укази.

8.«і вручив йому список з указу, обнародуваного в Сузах, про винищування їх, щоб показати Есфірі і дати їй знати;»

«Список» зі всіх жорстоких «указів», направлених проти народу дійсної віри, є звинувачувальним фактом проти правлячої світової системи всіх історичних періодів.

«.притом карав їй, щоб вона пішла до царя і благала його про помилування і просила його за народ свій». (Есф.4:1-8)

Мардохей, виразник Істини Волі Бога, відкриває зловісні наміри влади. Це передає Есфірі, яка представляє перед правлячою системою нове духовне явище. Мардохей повеліває, щоб вона донесла власті трагічні наслідки жорстоких задумів; щоб Духом Істини, переконала ублаготворила відмінити велике лиходійство.

10. «І сказала Есфірь Гафаху і послала його [сказати] Мардохею: 11 всі службовці при царі і народи в областях царських знають, що всякому, і чоловікові і жінці, хто увійде до царя у внутрішній двір, не будучи покликаний, один суд - смерть;»

Всякі не покликані владою ідеологічні або організаційні вторгнення у внутрішні сфери правління, піддаються знищенню без жодного дослідження.

«..тільки той, до кого прострет цар свій золотий скіпетр, залишиться живий. А я не звана до царя ось вже тридцять днів.»

Тільки те, що визнається владою, до чого вона схильна, що відповідає її інтересам,що їй сприяє, що привертає її – те влада почтит своєю наказовою увагою.

Есфірь, визнана представницею розумного віросповідання, не закликається до участі в ідеологічних процесах «тридцять днів». Це означае той смутний період, коли життя суспільства залишається без дійсної освіти.

13. «І сказав Мардохей у відповідь Есфірі: не думай, що ти [одна] врятуєшся в будинку царському зі всіх Іудеїв.»

«Мардохей», тобто водимые духом дійсного розуміння процесов, що відбуваються, попереджають – якщосистема ухвалює жорстокі закони, то ця жорстокість спіткає і те очевидне розумне, що визнається самою системою влади. (Пілат визнав в Ісусові істинного, ні в чому не повинної Людини, проте на користь збереження своєї влади, віддав Його на розп'яття. Лк.23:4).

14. «Якщо ти промовчиш в цей час, то свобода і позбавлення прийде для Іудеїв з іншого місця..»

Якщо виразники народу дійсної Вери «промовчать», пропустять той важливий період, коли світова система в своєму язичестві дійшла до крайності, коли безумство жорстокостівиявляє себе у всіх справах миру, -те свобода, якою скористається дійсна Вера, прийде від знедолених, доведених безбожною системою до безвихідності. У відчайдушній боротьбі вони досягнуть її.

«.а ти і будинок отця твого загинете. І хто знає, чи не для такого часу ти і досягла гідності царської?»

А «мовчазна» Віра, визнана владою,, коріння і послідовники її приречені будуть на зникнення. Слід враховувати, що Вера в Єдиного Бога «досягла царственої гідності» в той історичний період, коли світова система, вичерпавши себе у всьому беззаконні, прийшла в кризове полягання у всіх справах її. «.Будут битися брат проти брата і один проти одного, місто з містом, царство з царством. І дух Єгипту знеможе в нім, і зруйную раду його, і удадуться вони до ідолів і до чародіїв, і до тих, що викликають мертвих і до тих, що ворожать. (Іс.19:2,3)

«І сказала Есфірь у відповідь Мардохею: піди, збери всіх Іудеїв, що знаходяться в Сузах, і постите ради мене, і не їжте і не пийте три дні, ні вдень, ні вночі, і я із служницями моїми також поститиму і потім піду до царя, хоча це проти закону, і якщо загинути - загину.»

У цих обставинах Есфірь пропонує об'єднати всіх послідовників Вери в Єдиного Бога, щоб вонивідмовилися від всіх мирських суєтних справ і явили благоговійне життя в лагідності і упокорюванні перед Богом і що оточують ради того, щоб таке життя стало кращим свідоцтвом для її захисту перед всякою лихою вдачею.

17. «І пішов Мардохей і зробив, як наказала йому Есфірь. (Есф.4:10-17)

Та частина народу («Залишок») в образі Мардохея, яка зберегла вірність служіння Боові у дусі Істини, поводилася із закликом до всіх віруючих в Єдиного Бога, щоб вони об'єдналися в дійсного виконання

Його Волі, відкритої в духовному Ученні Христа.

Розділ 5

1. «На третій день Есфірь одягнулася по-царськи, і стала вона на внутрішньому дворі царського будинку, перед будинком пануючи; Коли цар побачив царицю Есфірь, що стоїть на дворі, вона знайшла милість в очах його...»

У третій період історії людської влади без Бога, коли криза її системи виявила себе в усіх відношеннях, дійсна Вера в образі Есфірі безстрашно з відвагою з'явилася перед владою у всій духовній «царственій» красі. Незаперечна мудрість благодатної Вери сприйнята

системоюправління.

2. «І простягнув цар до Есфірі золотий скіпетр, який був в руці його, і підійшла Есфірь і торкнулася кінця скіпетра..»

Переконана в безперечній перетворюючій мудрості Віра, представленою в образі Есфірі, власті миру пішли назустріч, відкриваючи їй можливості залучитися, «доторкнутися» до кінця скіпетра». Це означає: для Дійсної Вери відкривається можливість залучитися до системи правління тоді, коли система правління себе зживає, приходить до кінця.

3. «І сказав їй цар: що тобі, цариця Есфірь, і яке прохання твоя? Навіть до напівцарства буде дано тобі».

Визнавши відроджуючу, рятівну дієвість істинно духовного явища, влада передає в її ведення всю духовно просвітницьку місію, яка є найважливішою половиною системи правління. «.Прежде всього шукайте Царства Божія, і це все прикладеться вам. Не бійся, мале стадо! бо Отець ваш благоволив дати вам Царство (Лук.12:31,32)

4. «І сказала Есфірь: якщо паную благоугодно, хай прийде цар з Аманом сьогодні на бенкет, який я приготувала йому».

«Якщо паную благоугодно», виразник дійсної Вери «приготував» правлячій владі і їїособливому охоронному відомству «бенкет», тобто свідоцтво того, в чому справжня, розумна суть правління.

5. «.И прийшов цар з Аманом на бенкет, який приготувала Есфірь. 6 І сказав цар Есфірі при питті вина : яке бажання твоє? воно буде задоволено.

«При питті вина», тобто колизорієнтоване на владу мудре свідоцтво Істини Волі Бога було усвідомлене вищою правлячою системою – влада заявила згоду забезпечити і відкрити всі умови для духовної просвітницької місії серед народів. Тільки «цар» «пив» запропоноване «вино», тобто тільки вища владна система, враховуючи критичний стан, почала сприймати нове духовне явище.

7. «І відповідала Есфірь. моє бажання і моє прохання: 8 якщо я знайшла благовоління в очах пануючи, і якщо паную благоугодно . виконати прохання мою, то хай цар з Аманом прийде на бенкет, який я приготую для них, і завтра я виконаю слово пануючи.

Але оскільки охоронна система в образі Аману залишалася незмінно байдужою і тупою до запропонованих духовних перетворень, то «Есфірь», щоб відкрити найважливішу проблему в її конкретній суті, просить наступної «аудієнції» на вищому рівні правлячої системи.

9. «І вийшов Аман того дня веселий і благодушний. Але коли побачив Аман Мардохея біля воріт царських, і той не встав і з місця не рушив перед ним, тоді виконався Аман гнівом на Мардохея. (Есф.5:1-9)

Задовольняючись своїм владолюбством і тим, що силове охоронне відомство запрошується на зустрічі, де піднімаються вельми важливі ідеологічні проблеми, «Аман» залишився самовдоволеним. Але коли йому знову довелося випробувати непохитність Вери Мардохея, в нім спалахнув несамовитий гнів і ненависть злого амаликитянина, нащадка Ісава, ворога народу, виконуючого Волю Бога. (Біблєїсти визнають, що Аман нащадок Ісава.)

Слід зазначити, що власті завжди лояльно відносилися до тих релігійних вірувань, які мало чим відрізнялися від світського способу життя з їх різними традиціями язичницького характеру.

10. «Проте ж скріплявся Аман. А коли прийшов в будинок свій, то послав покликати друзів своїх і Зерешь, дружину свою». ( Зерешь в перекладі - розпатлана голова)

Щоб заспокоїти себе «Аман» скликає всіх своїх спільників по жорстокому задуму разом з дружиною. В образі Зереши представлена підступна живоглотская ідеологія, переплутана («розпатлана»)з безбожною релігією, язичницькою «філософією» матеріаліста, здатною на всяке «мистецтво зваблювання» і виправдання всякої жорстокості. Війни із застосуванням всіх засобів масового знищення, революції, геноцид, нацизм, шовінізм, мальтузіанство з виправданням воєн. Всі жорстокі лиходійства завжди знаходили теоретичне виправдання безбожною «мудрістю», яка завжди використовувалася світовою системою влади.

11. «І розповідав їм Аман про велике багатство своєму і про безліч синів своїх і про все том, як звеличив його цар і як підніс його над князями і слугами царськими».

«Аман» розповідає про себе, щоб більше утвердиться у винятковій важливості і необхідності силового охоронного відомства і насильницької системи. У присутності Зереши», яка визначає і виправдовує всі його задуми і дії, «Аман» перераховує, якою впливовою силою з безліччю своїх підрозділів він володіє

і як сама правляча система прославила його над іншими структурами, обслуговуючими вищу владу.

12. «І сказав Аман: та і цариця Есфірь нікого не покликала з царем на бенкет, який вона приготувала, окрім мене; так і на завтра я зван до неї з царем».

«Есфірь», покликана бути новою «царственою» ідеологією, мудрість якої не доступнавідсталому, тупому мисленню «Аману».Вона, користуючись прихильністю вищої влади, повторно «запросила» його на «бенкет», в новий, вирішальний історичний період, щоб ще раз в світлі дійсної Вери відкрити власті її критичний стан, в який завели такі жорстокі радники і хранителі її засад.

13. «Але всього цього не досить для мене, доки я бачу Мардохея Іудеяніна таким, що сидить біля воріт царських. 14 І сказала йому Зерешь, дружина його, і всі друзі його:.»

Представлена Аманом охоронна влада не може терпіти присутність біля правлячої системи представництво ворожою йому новою, недоступною його поняттю ідеології. І щоб духовно перетворюючі почини дійсної Вери не отримали свого подальшогорозвитку, і не проникли у всі сфери правлячої системи – ця підступна, насильницька ідеологія в обарзе «Зереши», зі всіма сповідувачами її язичницького безбожника, радить остаточно і жорстоко розправитися з їх починальниками.

«.пусть приготують дерево вишиною в п'ятдесят ліктів, і вранці скажи цареві, щоб повісили Мардохея на нім..»

Але для того, щоб така жорстока розправа мала виправдання перед вищою владою, підступна «Зерешь» пропонує охоронному відомству «приготувати», «знайти» такізвинувачення і докази, щоб перед вищою владою вони були цілком переконливі. «П'ятдесят ліктів» – така«висота приготованого дерева». Яких тільки безпідставних звинувачень не було «вишукано» проти праведників і їх Вери впродовж всієї історії.

«.и тоді весело йди на бенкет з царем. І сподобалося це слово Аману, і він приготував дерево». (Есф.5:10-14)

Все, що могло завести в оману і схилити вищу владу проти народу, що сповідає дійсну Веру, було приготовано.

Розділ 6

«У ту ніч Господь відняв сон від царя, і він велів [слузі] принести пам'ятну книгу денних записів; і читали їх перед царем..»

«Бо ось, тьма покриє землю, і морок - народи;.» Іс.60:2 В той темний період, згідно закономірностям Божим, мир прийшов в украй тупикове полягання у всіх справах його. (Ис.19:11-14) Коли положення стало явно загрозливим, і система правління позбулася спокою – тоді виникла необхідність з'ясувати причини цього. І правляча система велить проаналізувати ті історичні шляхи і установки, які підвели мир до такого трагічного стану.

2. «.и знайдене записаним там, як сповістив Мардохей про Гавафе і Фарре, двох євнухах царських, таких, що оберігали поріг, які замишляли накласти руку на царя Артаксеркса».

І унаслідок ретельного дослідження історичних фактів встановлено, що люди дійсної Вери, ради порятунку народів від гріха і горя, у всі часи свідчили Заповіти Єдиного Бога, виражені в Його життєстверджуючих Заповідях. Освічені світлом дійсногоБоговеденія, вони завжди попереджали світові власті і керовані ними народи про трагічні наслідки їх беззаконня. Праведник не може залишатися байдужим, коли знає про вбивство людини, що замишляється, або знищення багатьох народів, коли йому відомо про смуту, що насуваються, заколоти, повстання, революції, війни, і всі жахливі пригоди і трагедії. Але світло благодіяння праведників не тільки не визнавалося властями – вся світова система правління з її земною, бездуховною мудрістю і безбожними релігіями завжди була їх жорстоким гонителем.

3. «І сказав цар: яка дана почесть і відмінність Мардохею за це? І сказали отроки пануючи, що служили при нім: нічого не зроблено йому».

Унаслідок усвідомлення світовою владою того достовірно духовного явища, якезавжди було представлено в світідійсною Верою в Єдиного Бога, в образі Мардохея, – внаслідок цього сама історія правителів поставила їх перед неминучим питанням: що зроблене тим, які несли благу звістку порятунку, несли Світло освіти язичників? «Яка дана почесть і відмінність» тим, хто пророчим словом застерігав і відвертав від лих і загибелі?

На закономірно підняте питання, нові служителі системи – «отроки пануючи» в сумній історії мироправления знайшли гнітючу відповідь: «нічого не зроблено». Власті миру не тільки ніколи не сприяли розвитку духовно освітнім явищам і процесам, але, перебуваючи в полоні різноманітних язичницьких ідеологій, в тьмі культопоклонения різних релігій, завжди жорстоко обрушувалися і пригнічували навіть найменший «лучь світла в їх темному царстві».

4. [Коли цар розпитував про благодіяння Мардохея, прийшов на двір Аман] «.и сказав цар: хто на дворі? Аман же прийшов тоді на зовнішній двір царського будинку поговорити з царем, щоб повісили Мардохея на дереві, яке він приготував для нього.»

«Аман» приготував всі зібрані його відомством наклепницькі звинувачення на «Мардохея», упевнено сподіваючись на їх зловмисних підставах отримати згоду жорстоко розправитися з тими, хто не поклоняється їх ідеологічним культам.

5. «І сказали отроки паную: ось, Аман стоїть на дворі. І сказав цар: хай увійде».

«Отроки», – ті, хто з нових переконань вникнули в дослідження історичних реалій, доповіли вищій владі про «стояння» Аману, і він дістав можливість увійти зі своїми задумами перед владою.

«І увійшов Аман. І сказав йому цар: що зробити б тій людині, яку цар хоче відрізнити почестю?»

Вища система правління, що вимушується незаперечними фактами визнати велике значення дійсної Вери в духовному становленні народу і його порятунку від гріхів беззаконня. Тепер, думаючи про тих, хто в жорстоких умовах навколишньої тьми неухильно виконували Волю Єдиного Бога, і несли народам Світло Його Істини, вона ставить питання перед структурами влади: що слід зробити тому, кого «цар», тобто вище правління знаходить важливим «відрізнити» особливими «почестями»?

«Аман подумав в серці своєму: кому іншому захоче цар надати почесть, окрім мене?»

Силове відомство, що відрізняється від інших всіма привілеями, віддано охороняє стару деградуючу систему правління, упевнено, що тільки воно заслуговує усіляких почестей.

7. «І сказав Аман паную: тій людині, яку цар хоче відрізнити почестю, 8 хай принесуть одіяння царське, в яке одягається цар, і [приведуть] коня, на якому їздить цар, покладуть царський вінець на голову його

Одержиме несамовитим, неприборканим владолюбством, наділене могутніми можливостями і засобами, силове відомство визнало себе таким, що заслужило на привласнення йому царственої необмеженої влади і слави – «хай принесуть царське одіяння».

І щоб повнота його влади дорівнювала з вищою системою правління, хай приведуть «коня, на якому їздить цар». Це означає – хай всі ідеологічні структури, які «везуть» і на яких вона «виїжджає» будуть в повному підпорядкуванні силовому відомству.

9. «.и хай подадуть одіяння і коня в руки одному з перших князів царських, - і вдягнуться ту людину, яку цар хоче відрізнити почестю, і виведуть його на коні на міську площу, і проголосять перед ним: так робиться тій людині, яку цар хоче відрізнити почестю!»

Щоб ці незвичайні почесті і виняткові привілеї були визнані всіма владними структурами і сталі відомі народу: «хай один з перших князів» - найважливіших виконавців вищої влади, «вдягнуться» «його» у всі «царські» правлячі повноваження. І «виведуть його на коні» - вознесеного на вершину, одягненого в славу і всевладдя, «виведуть» перед народом, щоб показати його велич.

10. «І сказав цар Аману: негайно ж візьми одіяння і коня, як ти сказав, і зроби це Мардохею Іудеяніну, що сидить біля царських воріт; нічого не опусти зі всього, що ти говорив.

Силовій службі Аману дано категоричне веління негайно виконати все, чого заслуговує духовнагідність «Мардохея», вірного Божого свідка Істини. Саме цій службі, яка постійно жорстоко переслідувала дійсну Веру, дано царствене веління оголосити благовестие Істини серед народів великим перетворюючим духовним явищем. «Відомство Аману», що спирається на суто плотську ідеологію зі всіма її політичними і релігійно культовимирізновидами, не могло припускати такого приголомшуючого повороту історичних подій, що крушить. «.Нападет на них страх і жах; від величі м'яза Твоїй та заніміють вони, як камінь, доки проходить народ Твій, Господи, доки проходить цей народ, який Ти придбав. (Ісх.15:16)

11. «І узяв Аман одіяння і коня і вдягнувся Мардохея, і вивів його на коні на міську площу і проголосив перед ним: так робиться тій людині, яку цар хоче відрізнити почестю!»

Божії посланники своїми зверненнями до властей, проповіддю до народів і праведністю подвижницького життя завжди відкривали світовій системі правління неминучість визнання і ухвалення єдиної для всіх народів благодатної Волі Бога, вираженої в Його Заповітах. Усвідомлення цієї необхідності вся світова система влади приймає тоді, коли загроза саморуйнування стає перед нею явною.

Силові структури з їх ідеологією матеріаліста, язичницької заперечення Істини Заповідей Бога, вимушені не тільки бути усуненими від владиі поступитися духовно відроджуючим, рятівним процесам – їм дано тверде веління неухильно виконати все, що слід зробити тим, хто у всі часи гідно представляє Істину єдиного Бога, відкриту в Євангельському Ученні Христа..

12. «І повернувся Мардохей до царських комірів».

Дійсна Вера, відкрита перед народом і оголошена визнаною і наділеною духовно відроджуючою владою освічувати народи. У цьому стані повертається до «царських комірів» – це означає, в новому, відкрито визнаному владою статусі, Вера в Єдиного Бога і Його пророків, закликається до управління духовно відроджуючими процесами.

13. «Аман же поспішив в будинок свій, сумний і закривши голову». Після приголомшливого повороту історичних подій, насильницька система, що завжди жорстоко переслідувала свідків Істини, потерпіла крах своїх задумів. Всі задуми, що раптово рушилися, проти дійсної Вери ганебно закрили свій лукавий, безбожний образ образ мислення.

14. «І переказав Аман Зереши, дружині своїй, і всім друзям своїм все, що трапилося з ним. І сказали йому мудреці його і Зерешь, дружина його: якщо з племені Іудеїв Мардохей, із-за якого ти почав падати, то не пересилиш його, а напевно ляжеш перед ним».

Представлена в образі Зереши вся язичницька для матеріаліста ідеологія з її релігійно-політичними різновидами разом з її мудрецями-радниками тільки після їх явного провалу вынужденнывизнати, що все, що опирається Істині приречено на погибель. І якщо падіння насильницької системи почалося із-за «Мардохея», в образі якого вірно представлено «плем'я (справжніх) Іудеїв», тобто дійсна Вера патріархів, пророків, Христа і апостолів, – те падіння і кінець цієї системи неминучий.

15. «Вони ще розмовляли з ним, [як] прийшли євнухи пануючи і почали квапити Аману йти на бенкет, який приготувала Есфірь» (Есф.6:13,14)

В той час, коли процес болісного усвідомлення несподіваних подій ще продовжувався, служителі з новим чином мислення почали квапити систему в образі Аману йти на приготований «бенкет». Перед властями «Есфірь» засвідчить про себе і Верународу, який вона представляє, іпро ту приготовану їм трагічній долі.

Розділ 7

1. «І прийшов цар з Аманом бенкетувати у Есфірі цариці.

2. І сказав цар Есфірі також і в [цей] другий день під час бенкету: яке бажання твоє, цариця Есфірь? воно буде задоволено; і яке прохання твоя? [хоч би] до напівцарства, вона буде виконана».

У другому певному історичному періоді вища система правління повторила готовність не тільки сприяти благотворній духовній освіті народів, але половину, тобто всю духовну сферу правління передати і «покласти» на організацію дійсного благовестия і Богопознанія.

3. «І відповідала цариця Есфірь і сказала: якщо я знайшла благовоління в очах твоїх, цар, і якщо паную благоугодно, то та дарують мені життя моя, за бажанням моєму, і народ мій, на прохання моєї!»

Якщо вища система влади прихильно відноситься до духовних принципів дійсної Вери, то слід захистити їїблаговістників і вероисповедников від свавілля тих владних сил зла, які приготували над ними жорстоку розправу.

4. «Бо продані ми, я і народ мій, на винищування, убиение і погибель. Якби ми продані були в раби і рабині, я мовчала б, хоча ворог не винагородив би збитку пануючи».

Бо, зраджуючи на знищення носіїв Свєта Істіни, злодіюючі сили таким жорстоким чином продовжують свою лиходійську систему насильства і прирікають народи на погибедъльв їх гріховному стані.

Якби народ дійсної Вери був у важкому рабському стані, і потребував соціального захисту – те з цим він не звертався б до вищої влади. (Мойсей звернувся до фараона не з проханням полегшити важке соціальне положення народу, а з вимогою дати свободу служіння дійсному Боові.(Ісх.3:18).

5. «І відповідав цар Артаксеркс і сказав цариці Есфірі: хто це такий, і де той,який зважився в серці своєму зробити так?»

Світська вища система правління з її неоязыческими ідеологіями і безбожними релігіями не в змозі побачити в самій системі насильства ту злу силу, яка завжди пригнічує носіїв Свєта Істіни,щоб вони не відкривали її лиходійств.

6. «І сказала Есфірь: ворог і ворог - цей злобний Аман! І Аман затрепетав перед царем і царицею».

Тільки Дійсна Церква в образі Есфірі, неухильно виконуючи Волю Бога, в змозі відкрити вищим властям вічну мудрість Його Заповідей, і вказати на систему насильства – причину всіх лих. Це зло представлено в підступному образі Аману. Коли в світлі Істини стане явним безумство жахливого беззаконня світової системи, і відкриються причини його – це викличе страх у винуватців всіх трагічних помилок миру. (Іс. 19:4-17; Пс.76:17; Авв.3:10)

7. «І цар встав в гніві своєму з бенкету [і пішов] в сад при палаці; Аман же залишився благати про життя своїй царицю Есфірь, бо бачив, що визначена йому зла доля від царя». (Есф.7:1-7)

Насильницька система в образі «Аману», бачить свій кінець і те, що служителі її будуть піддані засудженню, презирству і відкиданню, зі всіма сумними і ганебними для неї наслідками. Щоб зберегти своє положення, насильницька система, що спирається на брехливу релігію і ідеологію, всіляко намагається переконати «Есфірь» в тому, що для захисту завжди необхідне насильство.

8. «Коли цар повернувся з саду при палаці в будинок бенкету, Аман був таким, що припав до ложа, на якому знаходилася Есфірь. І сказав цар: навіть і насилувати царицю [хоче] в будинку у мене!»

У «будинку» пануючи, тобто в середовищі вищої правлячої системи вже сприйняті духовні початки в образі «цариці» Есфірь. Система насильства своєю агресивною ідеологією нахабно продовжує чинити тиск на визнане владою представництво духовного відродження, щоб схилити прийняти доводи про необхідність зберегти інститут насильства і цим підкорити духовні початки.

«Слово вийшло з вуст пануючи, - і накрили особі Аману».

Визнаннядуховних принципів, представлених в образі Есфірі, правляча система влади двічі оголосила твердим і незмінним. І «обличчя» Аману, тобто образ мислення всякого насильства зі всіма ідеологіями і збоченими релігіями, які виправдовують насильство у всіх його різновидах, «накрили» жахливими фактами лиходійств, творені насильством у всій історії миру.

9. «І сказав Харбона, один з євнухів при царі: ось і дерево, яке приготував Аман для Мардохея, що говорив добре для царя, стоїть біля будинку Аману, вишиною в п'ятдесят ліктів».

Харбона, представник нового мислення, що народжується, «при царі», починає усвідомлювати Дійсну Веру в образі Мардохея благом для правлячої системи. І відкриває перед вищою владоювсі підступні звинувачення проти вісників Істини, – відкриває те «дерево» біля «будинку Аману», тобто приготоване його злісною брехливою ідеологією, щоб на зведеній брехні зрадити смерті праведників.

«І сказав цар: повісьте його на нім. 10 І повісили Аману на дереві, яке він приготував для Мардохея. І гнів царя утих». (Есф.7:8-10)

Вища система правління, обернена дійсним благовестием до ухвалення Світла в образі Есфірі, переконавшись в неправомірності і в жахливих злочинах світової системи насильства, – конкретно і рішуче відкидає всю її різноманітність. Засуджує до ганебного знищення, тобто «повісили»її на тій зведенійбрехні проти Істини, на тому «дереві», про яке говорить пророк: «порожнє учення – це дерево»(Иєр.10:8)

Розділ 8

1. «Того дня цар Артаксеркс віддав цариці Есфірі будинок Аману, ворога Іудеїв;» У той історичний період вище правління всю охоронну систему «Аману», яка відала охороною старої правлячої системи від духовного вторгнення дійсної Вери,віддає «Есфірі», в образі якої представлені Дійсні Збори благовістників і виконавців Волі Єдиного Бога. Система правління передає Дійсній Церкві Христа духовну охорону і порятунок народів миру від повного морального розкладання, від катастрофічних процесів і загибелі.

«.а Мардохей увійшов перед особі пануючи, бо Есфірь оголосила, що він для неї». Дійсна Церква в образі Есфірі своєю духовною красою і праведністю «перед лицем царя», тобто системою вищої влади, оголосила, відкрила Мудрість Волі Єдиного Бога в образі Мардохея. «.дабы нині соделалась відомою через Церкву начальствам і властям на небесах многоразличная премудрість Божія» (Еф.3:9,10)

2. «І зняв цар перстень свій, який він відняв у Аману, і віддав його Мардохею; Есфірь же поставила Мардохея доглядачем над будинком Аману».

Вища система правління, засудивши інститут насильства, віднімає всі його владні повноваження і передає їх «Мардохею, тобто свідкам Істини, кому доручено духовною освітою народу здійснювати його порятунок від гріхів беззаконня. Церква цю систему ставить «доглядачем над будинком Аману», тобто здійснювати просвітницьку місію серед тих засліплених язичницькою ідеологією, які в своєму неуцтві завжди схвалювали насильство і служили у всіх його структурах.

«І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню і в будинок Бога Іаковльова, і Він навчить нас шляхам Своїм, і ходитимемо по дорогах Його, бо від Сиона вийде закон і слово Господньо - з Єрусалиму.

3 І буде Він судити багато народів, і викриє багато племен у віддалених країнах; і перекують вони мечі свої на орала і списи свої - на серпи; не підніме народ на народ меча, і більш не вчитимуться воювати. (Мих.4:2,3)

3. «І продовжувала Есфірь говорити перед царем і лягла до ніг його, і плакала і благала його відвернути злість Амана Вугеяніна і задум його, який він замислив проти Іудеїв».

«Злість Амана Вугеяніна» до народу дійсної Вери походить від амаликитян, украй ворожій, безбожнорелігійній, язичницькій ідеології нащадків Ісава, який за «червоні» харчі (Быт.25:30) продав духовність і постійно воює проти служителів дійсної Вери. Ненавистю до них ця злобна,войовнича ідеологія «Аману» постійно засліплювала народ, направляючи його неуцтво на знищення праведників.

Церква в образі «Есфірі» молитовний звертається до вищої влади з проханням відвернути насаджувану століттями ненависть до її народу, виконуючого Волю єдиного Бога - відвернути дієвою силою духовної освіти Світлом Істини.

4. «І простягнув цар до Есфірі золотий скіпетр; і піднялася Есфірь, і стала перед лицем пануючи, 5 і сказала: якщо паную благоугодно, і якщо я знайшла благовоління перед лицем його, і справедлива справа це перед лицем пануючи, і подобаюся я очам його..»

Прихильне відношення вищої влади до Есфірі, що представляє Церкву, дало можливість дійсній Вері повністю «стати перед лицем царя». Це означає: відкрити властям миру духовну гідність людей, що живуть згідно мудрості Істин Волі Бога, спочатку виражених в Десяти Заповідях, – відкрити, що вони є благодатними загальнолюдськими принципами. В світлі одкровень мудрості Волі Бога, вища влада вже усвідомлює жахливий стан бездуховності народів. Внаслідок цього система правління стає вже здатною побачити, визнати і сприяти розвитку духовно просвітницьким процесам в світі.

«.то хай було б написано, щоб повернені були листи за задумом Аману, сина Амадафа, Вугеяніна, писанные їм про винищування Іудеїв у всіх областях пануючи;.»

Якщо владна система вже бачить і усвідомлює причину згубного стану народів, і визнає можливістьдуховного їх відродження через всеосяжну просвітницьку діяльністю Церкви,то раніше необхідно «повернути», тобто ліквідовувати всі програмні задуми і установки насильницької ідеології, яка завжди знищувала праведників, і переслідувала їх присутність у всіх сферах, підвладних царюючій системі.

6 «бо, як я можу бачити лихо, яке спіткає народ мій, і як я можу бачити погибель рідних моїх?»

Бо в світлі пророчої Істини, бачивши жорстокі наслідки цих зловісних задумів різних релігійно політичних ідеологій, дійсна Церква, затверджена на Волі Бога, у всій облиште відкритою в Ученні Христа, не може бути спокійною і байдужою. Не може мовчати, коли переслідування Божих Свідків Істини приведе доповної духовно-етичної деградації миру;коли з середовища розбещеного миру тьми буде видалено присутність носіїв Свєта Істіни.

7. «І сказав цар Артаксеркс цариці Есфірі і Мардохею Іудеяніну: ось, я будинок Аману віддав Есфірі, і його самого повісили на дереві за те, що він накладав руку свою на Іудеїв;.»

Влада вже змогла зробити багато що з тих починів, які сприяють великим духовним перетворенням. (читай комент.Есф.7:8,10; 8:1,2)

8. «.напишите і ви про Іудеїв, що вам завгодно, від імені царя і скріплятимете царським перснем, бо листа, що написаного від імені царя і скріпляє перснем царським, не можна змінити.»

Усвідомлюючи духовно спустошений стан народу, влада в нових історичних умовах відкриває Церкви широкі можливості духовно просвітницькій діяльності. Владавідкрила Церкви можливість від імені царюючої системи «написати» свою достовірно духовну «програму» радикального перетворення миру – програму, засновану на єдиних, загальнолюдських духовних принципах, спочатку відкритих Богом в Його Заповітах – Десяти Заповідях дійсного Життя. Бо все, «написане» від імені царюючої системи до цього вже не можна вилучити, щоб цим викоренити зі свідомості народу. Різні, релігійні, ідеологічні, політичні установки, що перекручують свідомість, століттями упроваджувалися в життя народів, формуючи в них різні традиції з їх жорстокими вдачами і поняттями.

9. «І покликані були тоді царські писарі в третій місяць, тобто в місяць Сиван, в двадцять третій день його, і написано було все так, як наказав Мардохей, до Іудеїв, і до сатрапів, і областеначальникам, і правителям областей від Індії до Ефіопії, ста двадцяти семи областей, в кожну область письменами її і до кожного народу на мові його, і до Іудеїв письменами їх і на мові их.10 І написав він від імені царя Артаксеркса, і скріпляв царським перснем, і послав листи через гінців на конях, на дромадерах і мулах царських..»

Для того, щоб донести «написану» Мардохєєм «програму» духовної освіти всім предводителям і народам, які належать до різних традицій і т.з. культурам від Сходу до Заходу, з різноманітними формами їх релігійно політичних, язичницьких вірувань – покликані всі «царські» носіїінформації зі всіма їх засобами .

«Написане» звернення до народів Мардохєєм, засноване на премудрості Волі Бога, передане так, щоб його людинолюбна суть будила совість, пом'якшувала серця, освічувала розум, викликала покаяння, усувала ненависть і ворожнечу, перетворювала душу. «Написане» на такому гранично простій, духовно універсальній мові, що кожен з різних народів, що чув цю Звістку, міг сприйняти на своєму, доступному розумінню прислівнику. (Деян.2:6-12)

11. «.о тому, що цар дозволяє Іудеям, що знаходяться у всякому місті, зібратися і стати на захист життя своїй, винищити, убити і погубити всіх сильних в народі і в області, які у ворожнечі з ними, дітей і дружин, і маєток їх розграбувати..» (Есф.8:1-11)

Царююча система влади відкрила повну свободу таким, що «знаходиться у всякому місті», тобто врізних віруваннях (Иер.2:28). Це дозволяє зібрати свої духовні сили і стати на захист від фанатизму разных язычески збочених релігій, ідеологій матеріалістів,соціально політичних і всяких руйнівних мирських спокус. У цій духовній боротьбі Дійсній Вері відкритаможливість захищатися «мечем» Слова Божого і вражати всяке, одержимого ненавистю, сильне противлення Істині, – вражати «дітейі «дружин», тобто міфічні, фанатичні вірування і тих, хто породжує їх. Маєток їх розграбувати означає:та безліч різновидів форм культового поклоніння з їх вдачами, що розбещують, які складають т.з. культуру, – в світлі Істини відкрити їх порожнечу і нікчемність, і тим самим зруйнувати, розорити і спустошити їх.

«Бо ми, ходячи в плоті, не по плоті воинствуем. Зброї воинствования нашого не плотські, але сильні Богом на руйнування твердинь: [ними] скидається замыслыи всяке превозношение, що повстає проти пізнання Божія, і полонимо всяке подумування в слухняність Христу» (2Кор.10:3-5)

12. «.в один день по всіх областях пануючи Артаксеркса, в тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара.

13. Список з цього указу віддати в кожну область, [як] закон, що оголошується для всіх народів, щоб Іудеї готові були до того дня мстити ворогам своїм».

«Написане» Мардохєєм затверджується на Істині Божих Заповідей, на яких затверджується весь закон і пророки, і як духовна «програма» дійсного життя, звернена до всіх народів.Що «скріпляє царським перснем», тобто схвалена і прийнята владою,оголошена «законом для всіх народів».

Цим «указом» відкривається новий час духовних перетворень. Народ, освічений Світлом Істини, спочатку відкритої через Мелхіседека, Аврама, Ісаака, Іакова, Мойсея Пророков, і Христа, в нових умовах вступає у велике духовне протистояння з тьмою жорстокого неуцтва. Вступає в боротьбу зі всіма силами тьми беззаконня, починаючи від примітивних і диких язичницьких окультних вірувань, і кінчаючи вишуканим неоязычеством з його модерними релігійно магічними, матеріалістами,філософськими містичними поняттями і вдачами.

14. «Гінці, що поїхали верхи на швидких конях царських, погнали скоро і поспішно, з царським велінням. Оголошений був указ і в Сузах, престольному місті.»

Історичне веління вищій владі, використовуючи царствену, чітко налагоджену систему організації, негайно доноситься всім народам, у всіхструктурах і інститутах їх правління. Добровольнноє обьединение народів в нових історичних умовах свободи – т.з. глобалізація, відкриває вельми широкі можливості використовувати всі сучасні досягнення організаційних і технічнихзасобів для швидкого розповсюдження Божого Світла Освіти у всіх сферах життя народів.

15. «І Мардохей вийшов від царя в царському одіянні яхонтового і білого кольору і у великому золотому вінці, і в мантії виссонной і пурпуровою. І місто Сузи звеселилося і зраділо».

Премудрість Волі Єдиного Бога, виражена в Десяти Заповідях і у всій облиште відкрита в Ученні Христа, представлена в образі Мардохея і визнана світовою владою загальнолюдськими, духовними цінностями – визнана для всіх народів благодатною основою дійсного Життя. Прийняте владою і «увінчане» незаперечною славою, Євангельське Учення в його бездоганній чистоті, у всій його величі і красі з'явилося для народів порятунком, і для вищої правлячої системи – веселием і радістю. Такий одягнений «царственою» владою духовно освічувати народи,«Мардохей вийшов від царя», тобто вийшов вільний і вже незалежний у всіх проявах духовної мисии серед народів.

16. «А у Іудеїв було [тоді] освітлення і радість, і веселість, і торжество».

А віддані дійсній Вері переживають радість духовного освячення і торжество Свєта Істіни.

17. «І у всякій області і у всякому місті, в [всякому] місці, куди [тільки] доходило веління пануючи і указ його, була радість у Іудеїв і веселість, бенкет і святковий день».

У всіх сферах практичного і ідеологічного життя, у всіх її організаційних системах і структурах, куди доноситься Звістка про духовну освіту, прийняту і узаконену владою, відроджується радістьторжества нового часу.

«І багато хто з народів країни зробився Іудеями, тому що напав на них страх перед Іудеями». (Есф.8:12-17)

Унаслідокпочатку величних духовних перетворень в світлі духовної освіти, народи, що загрузнули в гріхах беззаконня, побачили свій страхітливий стан. Багато хто з них усвідомив своє положення і, прийнявши Світло порятунку, стали прихильниками дійсної Вери. «Бо не той Іудей, хто [такий] по зовнішності, і не те обрізання, яке зовнішнє, на плоті; але [той] Іудей, хто внутренно [такий], і [то] обрізання, [яке] в серці, по духу, [а] не по букві: йому і похвала не від людей, але від Бога. (Рим.2:28,29)

Розділ 9

1. «У дванадцятий місяць, тобто в місяць Адар, в тринадцятий день його, в який прийшов час виповнитися велінню пануючи і указу його, того дня, коли сподівалися вороги Іудеїв узяти владу над ними, а вийшло навпаки, що самі Іудеї узяли владу над ворогами своїми..» -

«Царство ж і влада і велич царствене у всій піднебесній» духовно перетворювати народи ради їх порятунку від повного розтління, беззаконня і самознищення, «.дано буде народу святих Всевишнього, Якого царство - царство вічне, і всі володарі служитимуть і покорятимуться Йому. (Дан.7:27)

2. «.собрались Іудеї в містах своїх по всіх областях пануючи Артаксеркса, щоб накласти руку на злобителі своїх..»

Люди дійсної Вери, зібралися в духовній єдності, щоб в сприятливих умовах почати активну боротьбу із злобителями, – щоб Світлом Любові прояснити тьму їх недоброго життя і метаємо Істини зруйнувати їх язичницький, матеріаліста образ мислення.

«.и ніхто не міг встояти перед лицем їх, тому що страх перед ними напав на всі народи».

Ніхто не міг встояти перед благодатною силою любові і перетворюючою мудрістю Слова Істини. Усвідомлюючи своє беззаконня і гріх, що ведуть до загибелі, – народи злякалися свого жахливого стану.

3. «І всі князі в областях і сатрапи, і областеначальники, і виконавці справ царських підтримували Іудеїв, тому що напав на них страх перед Мардохєєм».

Всі керівні і старанні структури і відомства світової системи, бачивши незаперечну духовну силу, мудрість і праведність життянароду Вери, злякалися викриваючого і осуджуючого Світла Істини представленого тут в образі «Мардохея», і тому вони підтримували їх в процесах духовної боротьби зі всяким злом беззаконня.

4. «Бо великий був Мардохей в будинку у царя, і слава про нього ходила по всіх областях, оскільки ця людина, Мардохей, піднімалася вище і вище».

Представлена в образі Мардохея, Вера в Єдиного Дійсного Бога, «царствено» розповсюджується і упроваджується у всіх областях і сферах життя народів. У їх свідомостіпіднімалася все вище і вище, наповнюючи життя миру Світлом і славою Бога. Здійснюється царство праведності, миру, благоденствування і радості.

5. «І били Іудеї всіх ворогів своїх, побиваючи мечем, убиваючи і винищуючи, і поступали з ворогами своїми по своїй волі».

Це духовне «биття» «мечем» Слова Істини вражає всяке противлення Волі Бога, всяке збочене мислення, що робить жорстоким і розкладаюче вдачі. Вражає всяке зло, у всіх підступних, лукавих ідеологічних його проявах – що зло постійно ввергає народи в пропасти жахливих, кривавихнасилий.

6. «У Сузах, місті престольному, убили Іудеї і погубили п'ятсот чоловік;.»

«У Сузах» – це означає: зосередження основних що войовничо опираються Істині Волі Бога, безбожні релігії і ідеології, з різноманіттям їх хитрого, підступного мистецтва зваблювання, які є причиною всіх лиходійств, взаємної нетерпимості і ворожнечі народів.

Силою Духу неспростовної Істини – «мечем» Слова Божого, Світлом Його мудрості, що відкриває всяку неправду і помилки у всіх проявах, сини Світла уразили неспроможність, руйнівне безумство їх доктрин, теорій, догм – цим викриттям праведники остаточно прирекли на вічне засудження і знищили вікову системубезбожної діяльності.

7. «.и Паршандафу і Далфона і Асфафу, 8 і Порафу і Адалью і Арідафу, 9 і Пармашфу і Арісая і Арідая і Ваїезафу -10 десятеро синів Аману, сина Амадафа, ворога Іудеїв, убили вони, а на грабіж не простягнули руки своїй».

Десять синів Аманусимвол сукупності всіх сил противлення Істині Волі Бога, різноманітних в своїй суті, але єдиних в своїй лютій ворожнечі проти народу дійсної Вери, виконуючих Десять Заповідей.

Аман – по Флавію, те ж, що амаликитянин, нащадок Ісава, Едома, який «за юшку» чечевиці продав духовне первородство, завжди жорстоко переслідував людей дійсної Вери в духовному образі Іакова.

11. «Того ж дня донесли цареві про число що убиваються в Сузах, престольному місті».

У той же період, коли праведники силою Слова Божого превозмагали і вражали лютих супротивників Істині: прихильників різних безбожних релігій, нео-языческих, ідеологій матеріалістів, що займали «престольне», очолююче значення, –тоді «донесли цареві про число тих, що убиваються», тобто системі вищого правління стала відома кількість руйнівних ідеологій, підданих правомірному засудженню і в світлі істинизнехтувані, «убиваються» на повне небуття. Кинуті в «озеро вогненне», викинутіна звалище історії

12. «І сказав цар цариці Есфірі: у Сузах, місті престольному, убили Іудеї і погубили п'ятсот чоловік і десятеро синів Аману; що ж зробили вони в інших областях пануючи? Яке бажання твоє? і воно буде задоволено. І яка ще прохання твоя? вона буде виконана».

Царююча система правління, усвідомлюючи незаперечну перевагу дійсної Вери над всіма брехливими ідеологіями, різними збоченими віруваннями, готова сприяти Зборам праведників, Церкві, щоб початі історичні процеси духовного відродження подолали всякий опір, тьму неуцтва і зла.

13. «І сказала Есфірь: якщо паную благоугодно, то хай би дозволено було Іудеям, які в Сузах, робити те ж і завтра, що сьогодні..»

Щоб остаточно знешкоджувати і викоренити першенствуючі зловісні ідеологічні установки, необхідно продовжити час, що сприяєдуховній боротьбі з ними.

«.и десятеро синів Аманових хай би повісили на дереві.

14. І наказав цар зробити так; і даний [на це] указ в Сузах, і десятеро синів Аманових повісили».

Щобнасильницькі ідеології і їх установки,представлені в образі «синів Аману», більше не знаходили своїх прихильників, слід розкрити всю їх підступну, зловісну суть у всіх її проявах, і затаврувавши, «повісити на дереві», – виставити для «огляду» і презирства всі їх злочини.

15. «І зібралися Іудеї, які в Сузах, також і в чотирнадцятий день місяця Адара і убили в Сузах триста чоловік, а на грабіж не простягнули руки своїй».

Боротьба з представниками бездуховних ідеологій, носіями всяких безбожних вірувань продовжується і в другому періоді великих духовних перетворень. На місце і положення, яке вони займають в суспільстві, ураженому їх гріховним способом життя, праведники «не простягнули руки своїй».

16. «І інші Іудеї, що знаходилися в царських областях, зібралися, щоб стати на захист життя своїй і бути покійними від ворогів своїх, і убили з ворогів своїх сімдесят п'ять тисяч, а на грабіж не простягнули руки своїй..

17 [Це було] в тринадцятий день місяця Адара; а в чотирнадцятий день цього ж місяця вони заспокоїлися і зробили його днем бенкету і веселості.

18 Іудеї ж, які в Сузах, збиралися в тринадцятий день його і в чотирнадцятий день його, а в п'ятнадцятий день його заспокоїлися і зробили його днем бенкету і веселості.

19 Тому Іудеї сільські, такі, що живуть в селищах відкритих, проводять чотирнадцятий день місяця Адара у веселості і бенкеті, як день святковий, посилаючи подарунки один до одного» (Есф.9:1-19)

20 «І описав Мардохей ці події і послав листи до всіх Іудеїв, які в областях пануючи Артаксеркса, до близьких і до дальніх..»

Навіть поза історичною їх достовірністю ці події мають глибоке пророче значення, відповідне духу пророцтв всього Священного Писання.

Мудрість Боговеденія, неспростовна праведність і піднесена духовно-етична краса дійсної Церкви звертала на себе увагу, і в окремі критичні періоди історіїпривертала до свого духовного образу життя правителів миру. Збори праведників дійсної Вери, завжди гнані і переслідувані темними силами дикого неуцтва, в такі благодатні періоди діставали можливістьСловом свідоцтва Істини долати всяке противлення. Це опис «Мардохея» звернений до всіх віруючих, що знаходяться в «близькому» і в «віддаленому» відношенні до Істини. Щоб народ Вери у всіх «сферах» життянеухильно виконував благу Волю Бога, і цим свідчив миру духовну силу, здатну протистояти всім ворожим задумам і підступам релігійного, політичного і всякого безбожника у всяких його проявах.Народ, що прийняв Заповіти Єдиного Бога,так здійснить торжество царства праведності, миру і благоденствування на землі.

«[про те], щоб вони встановили щорічно святкування у себе чотирнадцятого дня місяця Адара і п'ятнадцятого дня його, як таких днів, в які Іудеї зробилися покійні від ворогів своїх, і [як] такого місяця, в який перетворилася у них печаль в радість, і нарікання, - в день святковий, - щоб зробили їх днями бенкету і веселості, посилаючи подарунки один одному і подаяння бідним».

Суть і сенс послань в тому, щоб народ дійсної Вери завжди перебував в праведності на високому духовному рівні дійсного Боговеденія. Тільки у такому стані вони в силі духовно освічувати і впокорювати дійсній Вері що оточують їх язичницькі народи; бути миротворцями і знаходити мир зі всіма народами. У такому духовному стані нелицемірної любові вони «даруватимуть» - взаємно обмінюватися між собою одкровеннями невичерпної мудрості Слова Божого.

23 І прийняли Іудеї те, що вже самі почали робити, і про що Мардохей написав до них, 24 як Аман, син Амадафа, Вугеянін, ворог всіх Іудеїв, думав погубити Іудеїв і кидав пур, [доля], про винищування і погублении їх, 25 і як Есфірь дійшла до царя, і як цар наказав новим листом, щоб злий замысл Аману, який він задумав на Іудеїв, звернувся на голову його, і щоб повісили його і синів його на дереве.26 Тому і назвали ці дні Пурім, від імені: пур. Тому, згідно зі всіма словами цього листа і з тим, що самі бачили і до чого доходило у них, 27 ухвалили Іудеї і перейняли на себе і на дітей своїх і на всіх, що приєднуються до них, невідмінно, щоб святкувати ці два дні, по наказаному про них і в своє для них час, щороку;

28 і щоб дні ці були пам'ятні і празднуемыу всі пологи в кожному племені, в кожній області і в кожному місті; і щоб дні ці Пурім не відмінялися у Іудеїв, і пам'ять про них не зникла у дітей їх. 29 Написала також цариця Есфірь, дочка Абіхаїла, і Мардохей Іудеянін, з усію наполегливістю, щоб виконували цей новий лист про Пуріме;

30. «і послали листи до всіх Іудеїв в сто двадцять сім областей царства Артаксерксова із словами миру і правди, 31 щоб вони твердо спостерігали ці дні Пурім свого часу, яке уставив про них Мардохей Іудеянін і цариця Есфірь, і як вони самі призначали їх для себе і для дітей своїх в дні пощения і криків.

32. «Так веління Есфірі підтвердило це слово про Пуріме, і воно вписане в книгу». (Есф.9:17-32)

Справжній сенс звернення Мардохея і Есфірі до народу в його духовній суті - в тому, що порятунок є наслідком неухильного поклоніння Боові у дусі Істини, у виконанні Еговолі. Силою і могутністю Духу Божого – Його світлом освіти праведники перемагають тьму неуцтва, і «.тьма проходить, і дійсне світло вже світить».(1Иоан.2:8) «.вы, що приліпилися до Господа, Бога вашому, живі всі донині. Ось, я навчив вас ухвалам і законам, як повелів мені Господь, Бог мій, щоб ви так поступали в тій землі, в яку ви вступаєте, щоб оволодіти нею; отже зберігаєте і виконуйте їх, бо в цьому мудрість ваша і розум ваш перед очима народів, які, почувши про всіх цих ухвалах, скажуть: тільки цей великий народ є народ мудрий і розумний».(Втор.4:4-6)

«Пурім» - та зловісна доля, яка безбожні сили тьми в образі Аману замишляли проти народу Божого, ліг на їх голови і зруйнував їх задуми. Торжество Світла над тьмою беззаконня – це тріумф Царства Божого на землі, Царства праведності, миру і радості в святому дусі Істини.

Постійно пам'ятати про це, передавати і затверджувати з роду в рід – це заповіти Божих посланників від початку, представлених тут в образі Мардохея і Есфірі.

Іудаїзм і номінальне християнство, сприйнявши книгу Естер як і всі Писання буквально, перетворив заповіти Божих посланників на світські забави, театральні уявлення.

Свято отримало свою назву від слова «пур» (доля), який кидав марновірний Аман, щоб дізнатися відповідний день для винищування євреїв. Святкування цього, встановленого персидськими євреями, дня, спочатку зустріло сильну протидію в Єрусалимі. По Талмуду з боку 85 старійшин, які дивилися на це, як на небажане нововведення. День його святкування доводився на 14 і 15 Березня. З часом свято в його навіть буквальному розумінні унаслідок непомірності в їжі, питті і різних веселих витівках, перекрутився до такого ступеня, що його почали висміювати самі євреї.

Розділ 10

1. «Потім наклав цар Артаксеркс подати на землю і на острови морські. 2 Втім, всі справи сили його і могутність його і грунтовне свідчення про велич Мардохея, якою звеличив його цар, записані в книзі денних записів царів Мідійських і Персидських..»

Незалежно і всупереч политико-идеологической кон'юнктури різних часів, дійсна Віра і страждальне життя праведників «записані», – увійшли до світової історії іскладають її окремі світлі сторінки.

3. «[так само як і те], що Мардохей Іудеянін [був] другим після царя Артаксерксе і великим у Іудеїв і коханим у безлічі братів своїх, [бо] шукав добра народу своєму і говорив на благо всього племені свого». | (Есф.10:1-3)

Ця прообразна історія, пророчо відкриває настання великих духовних перетворень, коли «часи язичників», вичерпавши весь свій земний, матеріаліста досвід зі всією їх безбожною мудрістю і культурою, закінчуються; і мир у пошуках порятунку, звернеться до єдиного дійсного Бога, відкритого Христом в Євангельському Ученні. (Иоан.17:26). Мир, виснажений гріхами беззаконня звернеться до дійсної Церкви Святих Його, яких Він збирає зі всіх народів, щоб «з'явитися чудовим» в її непорочності і досконалості. (2Фес.1:10) Христу, Який з'явиться в святих Своїх буде переданавлада духовно «царювати» в народах і царству Його не буде кінця.. (Откр.5:9,10; 11:15; Дан.7:14,27)