Ми живемо в часи повної релігійної свободи. Людина вільна вибирати ту релігію чи конфесію, яка узгоджується з її світоглядом. Кожен вибирає свій спосіб життя відповідно його вподобанням. Апостол Павло дає вірну пророчу характеристику нашого часу: “Наступлять часи, коли здорового вчення слухати не будуть, а за своїми бажаннями будуть вибирати собі вчителів,… вони відвернуть слух свій від істини і прихилять до байок” (2 Тим. 4:3, 4).Сьогодні ці слова особливо актуальні. Згідно свого розуміння, своїх пожадливостей і душевних інтересів людина може знайти собі відповідного вчителя – релігійного байкаря, фантазера, який задовольнить її марення.
За своєю природою людина не бажає залишати гріх, і їй це не вигідно з певних причин. Тут і небажання робити зусилля над собою, щоб протистояти гріховному світові з його законами і образом життя; бо це може позбавити людину певних матеріальних вигод.. Чи знайде вона собі пастиря, який все це виправдає? Будь які гріховні нахили, душевні вади і пожадливості людина хотіла б виправдати перед власною совістю, але це зробити не так то й легко.

Тоді приходять ті, хто вміє підступно це зробити за допомогою своєї релігії. Душпастирі, посилаючись на своє викривлене розуміння Слова Божого, рекомендують повірити в те, що за всі гріхи людини заплачено жертвою Христа. Вам скажуть, що для вашого спасіння вже нічого робити не треба, та й ви нічого зробити не зможете, адже в цьому світі людина не може жити без гріха. Скажуть, що ви вже спасенні кров’ю Христа, незалежно від ваших діл. Від вас вимагається визнати, що ви є грішна людина, і просто визнати, що Христос Спаситель світу. І людина продовжує грішити. Її запевнили, що на землі не можна жити без гріха, і вона звиклась з цією думкою. Продовжує каятись і чекає, що прийде час, коли заберуть її на небо, що тільки там вона буде жити без гріха. Оманлива думка: не сама людина проханням у Бога сили подолати гріх, приймає в своє життя науку і святість Христа, а хтось робить це за неї. Хіба це не є приємно на слух?

Людину запевнили в її спасінні на небі. Дивлячись на страшні реалії грішного світу, вона з своїми непоборними негативними якостями, які вкоренились і ній, приховано бажає, щоб цей злий світ був вже знищений.

Чи знайде вона таку віру і пастиря, які б і це виправдали? О, скільки різних тих пастирів сьогодні! Всі вони, подібно пророку Йони, вірять, сидять і чекають кожний під своїм деревцем, що Бог знищить цей світ, а їх забере на небо. Якби запитати цих лжепастирів: “Чи будете ви відчувати радість вашого спасіння, дивлячись на народи, та їх страшні і вічні муки, заподіяні вашим богом?” Дивує те, що коли їх запитати: чи могли б ви за злочини своїх неслухняних дітей самі вчинити над ними таку жорстоку розправу? – чуєш категоричну відповідь: Ні, такого ми зробити не змогли б. А Єдиному Вічному Богу Любові приписують такі жорстокості проти яких протестує дане Богом людині її сумління. Дивлячись на все це, оживає картина розп’яття Ісуса Христа, як поводились при винесенні смертного вироку фарисеї. Лукавство лжеучителів всіх часів однакове. Змінюються лише персонажі: тоді фарисеї, потім священники, обвішані хрестами, пресвітери в добротних костюмах, – всі вони очікують загибелі світу. Але віщують загибель, яку вчинить Бог. Сліпа релігія розіп’яла Христа не своїми руками, а руками Пілата (тобто світською владою). Сьогоднішня облудна релігія проголошує загибель людства не від себе, а від імені Бога. Богу хочуть приписати такі жорстокості, які властиві їх тварній природі.

В чому ж причина, що люди, які читають Святе Письмо, невірно його розуміють? Чому тим, які добре знали букву Святого Письма, Ісус Христос сказав: “Ви ні голосу Божого ніколи не чули, і не маєте Слова Його” (Йоана 5:37). Кожний може знати і повторювати слова, які записані в Біблії, але цього мало. Треба вникнути в сутність цих глибоких по змісту слів. Якщо вірити тільки буквальному значенню Біблії, то можна виявитись, як говорить апостол Павло: “завжди вчиться, і не може прийти до пізнання Правди, тому що не розуміє ні того, про що говорить, ні того що стверджує” (1 Тим. 1:7). Ті, хто свідчили перед сінедріоном слова Христа про зруйнування храму бувкально, стали співучасниками Його смерті так і лжесвідками проти всіх праведників. Буквальне трактування Святого Письма було вигідне всім релігійним і політичним деспотам, тиранам, вбивцям і всіляким лжепророкам світу, бо це дозволяло їм чинити найжахливіші злочини іменем Слова Божого.. Апостол Павло свідчить, що євреї мали ревність по Богу, але не за розумом, і тому, не розуміючи праведності Божої, вони приписали свої земні душевні жорстокі якості Богу і всім Його праведникам. Що і донині визнає бездуховне сучасне християнство.

Чи є такий посібник, за допомогою якого, людина зможе правдиво (тобто духовно) зрозуміти Святе Письмо? Чи є такий богослов, який може відкривати внутрішній духовний зміст і сутність Біблії? Бог нікому не дозволив пояснювати Свої діла, Він їх Сам роз’яснить через Своє Слово. Святе Писання є самодостатньою книгою, яка відкривається при її дослідженні. Ні одне твердження Святого Письма не може суперечити букві і духу Волі Божої, вираженої в Десяти Заповідях (Іс. 8:20). Весь предметний, фізичний світ і явища в Біблії використані як образи і символи, через які відкривається духовна, правдива сутність премудрості Божої. Якщо людина не розуміє, що означає в біблійній мові камінь, вода, меч, вогонь і т.д., то вона повинна звернутися безпосередньо до слова Божого, і воно відкриє правдиве значення цих слів. Під буквальною сутністю Біблії розуміється виклад текстів, які передають Божественну Мудрість в найпростішій, найдоступнішій і найстислішій формі. Істинні християни визнають буквальність текстів Біблії тоді, коли їх зміст не суперечить Волі Божій – букві і духу Десяти Заповідей; не суперечить Божественій природі закономірностей, не порушує біблійної мудрості доцільності Буття. Без такого підходу буквальне розуміння Святого Письма буде злочинним применшенням величного духовного його значення. Якщо надавати текстам Святого Письма довільне, позабіблійне, не властиве їм (міфологічне, містичне, магічне) значення, то це є злочинним порушенням Євангельського застереження – не віднімати і не додавати до самодостатньої Премудрості Слова Божого.

Фарисеї всіх часів сприймають лише букву Святого Письма, і тому не можуть чути духа слова Божого. Проникнення і заглиблення в духовну сутність Писання є правдивим його розумінням. І коли Христос докоряє вчителям всіх часів в тому, що вони блудять, не знаючи Писання, Він докоряє їх не в незнанні буквальних його текстів, а в тому,що вони не знають духа Слова Божого. (Мф. 22:29). “Наближаються до Мене устами своїми і тільки язиком своїм шанують Мене, серце їх далеко від Мене, і їх благоговіння переді Мною є вивчення заповідей людських” (різноманітних богословських доктрин і понять) (Іс. 29:13). “Бо ви залишивши Заповідь Божу (Волю Божу, яка є основою, фундаментом всього Святого Письма) тримаєтесь передань людських: обмивання чаш, горнят (обрядових форм служіння) і робите багато іншого подібного до цього, ви спритно (хитро, заплутано) відкидаєте Заповідь Божу, щоб зберегти свої перекази,” – свідчить Святе Пиьмо всім тим, які і сьогодні, будучи в полоні хибних, традиційних понять відкидають Волю Божу, щоб творити волю свою.