"Джерело Премудрості – Слово Бога Всевишнього, а дoроги її – відвічні Заповіді” (Сір.1:5)

Володіючи свободою вибору, людина сама несе відповідальність за духовне вдосконалення своєї особистості і суспільства. Вибір життєвої дороги, визначений совістю – цим незалежним від громадської і колективістської думки визначальником добра і зла – приводить людину до істинних духовно-моральних законів. Приводить людину до сприйняття Божих Заповідей – найважливішому Одкровенню Істинних Законів Життя; до вірного розуміння призначення і сенсу життя людини, до вірного визначення відношення людини до Бога, людини до людини, до оточуючого світу у всьому його розмаїтті.

Тому Заповіді є не тільки основою Духовно-моральних принципів, – Заповіді відкривають Премудрість Єдинопричини Життя, відкривають Бога, оскільки вони є вираженням Його волі. Тому Заповіді Божі є основою правдивого світогляду. Заповіді є найбільшим духовним Одкровенням, з всіх духовних явищ історії людства, через які людина набуває правдиве духовно-моральне самоусвідомлення. Осягненням духовної висоти, глибини і широти Заповідей відкривається величний і світлий образ правдивої людини, – відкривається духовна сутність Христа в Слові-Премудрості; в Ньому відкривається дорога становлення Людини за духовним образом і подобою Божою.

Сумно усвідомлювати, що традиційні релігії, Юдаїзм, номінальне християнство і мусульманство не тільки не бачать в Заповідях величі духовного Одкровення і притаманного їм Святого Духа Істини, вони порушують і виправдовують порушення навіть їх буквального значення. Христос дорікає: " ви усунули Заповідь переданням людським” (Мт.15:6)

Це повеління означає: зберегти в недоторканній чистоті, і донести до свідомості народу непошкоджену земними судженнями і всякими так званими богословськими мудруваннями буквальну і духовну сутність Заповідей. Донести їх як Одкровення Боже, на яких, за словами Христа, утверджується весь Закон і Пророки, і які є основою всього Святого Писання. Через них досягається розуміння високого призначення і сенсу людського життя, відкриваються духовно-моральні принципи правдивого життя. Збереженням в чистоті і благоговійним виконанням Заповідей здійснюється осягнення людиною сутності Бога, спілкування, зв’язок і єднання людини з законами життя вічного. "Я знаю, що Заповідь Його є життя вічне.”(Иоан.12:50). – Таке Біблійне і Христове визначення величної повноти Волі Отця Його небесного.

Святе Письмо переконує, що Заповіді мають Божественне походження; що Премудрість Божих Законів Життя є Його творящою духовною силою, і що велич і значимість Заповідей основуються на цих вічних твердинях Законів Життя. "Скрижалі були ділом Божим; і письмена, накреслені на скрижалях, були письменами Божими.” (Исх. 32:16) Тому пророк закликає: "Звертайтесь до Закону і Одкровення його, якщо вони не говорять, як це слово, то нема в них світла”(Ис.8:20)

Заповіді охоплюють, відкривають і відображають життя людини в вищому її прояві. Відкривають її місце у всесвіті, відображають відношення людини до всього сущого, до Джерела життя – до Бога. Заповідь відкриває, правдиве відношення людини до людини і до суспільства у всіх сферах його життя, проникає в глибинні його прояви, відкриває природу плоті душі і Духа (Євр.4:12). Так, Заповіді вміщують два найбільші відкриття: перше – відношення людини до Бога, і друге – відношення людини до людини. Прагненням пізнати, освідомити і виконати Волю Творця, втілити мудрість її в своєму житті, благоговійним ставленням до величної гармонїї Його творив, людина виражає свою любов до Бога і своє єднання з Ним.

Любов до людини виявляється визнаннямь її життя найвищим творивом Божим; виявляється бережним, розумним, братерським, відношенням до її особистості, як до найвищої цінності. На любові до Бога і любові до ближнього утверджується вся мудрість загальнолюдської правдивої духовності. .”на цих двох Заповідях утверджується весь Закон і Пророки.” – говорить Христос. (Мтв.15:6) Тільки на цих істинних загальнолюдських духовних основах можна розв’язати всю складність нагромаджених історією міжлюдських, суспільних, міжнародних і світових проблем. Бо необхідний розум, для здійснення цього, "вірний (тільки) у тих, хто виконує Волю Божу”. (Пс.110:10) Пророк попереджає: ”Коли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців, – тоді відповідайте: чи не повинен народ звертатися до свого Бога? Чи запитують мертвих про живих? (Ис.8:19) Пророк застерігає не звертатися до тих, хто в вирішенні життєвих питань пробує відродити минуле з його віджилими розуміннями, жорстокими і дикими вподобаннями. Не звертатися до тих, хто пробує зачаровувати і обплутувати своїми оманливими ідеями і фантазмами; застерігає не звертатися до всяких містичних, окультних оманливих зваб, до тих, хто наукоподібним хитроплутством висуває на перше місце і виправдовує споживацькі, плотські матеріалістські інтереси .

Пророк закликає, щоб у вирішенні всіх життєвих проблем людина зверталась тільки до мудрості Божих Законів життя. Звертатись до всяких безжиттєвих звичаїв, традицій минулого, відроджувати їх, виводити з них моральні принципи – однаково, що запитувати мертвих про живих.Тому"Звертайтесь до Закону і Одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то нема в них світла.” (Ис.8:20)

Десять Заповідей, в яких Бог виразив всю повноту Своєї Волі, були двічі повторені самим Законодавцем. Це є переконливим свідченням того, що Заповіді є Словом Божим, і що на них, за словами Христа, утверджуються весь Закон і пророки. (Мтв.22:40) Але в різні періоди історії Заповіді були двічі підступно відкинуті вищими ієрархіями релігійних проводирів. Вперше Заповідь Божа була зрадницьки замінена переданнями релігійних вождів Ізраїля. Христос, дорікаючи за це фарисеям і книжникам, говорить: ви, ”навчаючи вчень, заповідей людських, залишили Заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського…Переступаєте Слово Боже переданням вашим”(Мрк.7:7-13)

Це зрадницьке вторгнення в духовну, правдиву сутність великого Божого вчення, даного через Мойсея, почалося з того сумного часу, коли відступники Корей, Дафан, Авірон і інші принесли у віру народу "чужий вогонь” язичництва. Числ.16:1-) Слово Господнє було зведено до вкрай примітивного буквалізму. Впроваджувались язичницькі містичні культи, ритуали, обрядовірство і буквальне жертвоприношення. Так було повністю спотворене духовне розуміння вчення Мойсея (Втор.32:15-18;Іс.2:5-9) Перекрутивши науку Мойсея і пророків, і виходячи з спотвореного розуміння, вони жорстоко розправлялись з істиннними сповідниками Волі Божої – вони їх вбивали. Засліплені переданнями вони осудили на смерть і Месію, Посланника Божого.

Другу розправу і наругу над віковічними Заповідями Божими, – над Його святою Волею, вчинило номінальне християнство. Починаючи з вселенських соборів, ієрархи, клерикали, так звані богослови і священнослужителі замінили Десять Заповідей "святоотечеською” традицією, своїми переданнями. Блюзнірськими постановами і "блудословієм”, якими виправдовували свої вчинки, вони чинили кроваву розправу над праведниками, які сповідували Істину Заповідей. Наслідком остаточного усунення Заповіді стало введення язичницьких культів і традицій, поєднання церкви з державою, з насильством; виправдання смертної кари, жорстоке переслідування т.з. єретиків, інквізиція, релігійні і всякі війни. (чит.Иєз.22:28),

Заклик Христа неухильно виконувати Заповіді (Мт.5:17-19) і досліджувати Писання (Иоан.5:39), – Мойсея, Пророків і Псалми (Лк.24:44-45), було підступно підмінено хитрими "теологіями”, які відкинули правдиву благодать, від початку дану і відкриту Богом в Його Заповідях для блага людини.

Вдруге, зневаживши і розтоптавши Заповіді Божі, жорстоко розправлялись з тими, хто сприймає правдиву благодать Божу в виконанні Його Волі. Протестуючи проти очевидного беззаконня так званої "вселенської церкви”, протестантизм повільно вивільняється від тих їх буквалістських доктрин, які явно суперечать істині науки Христа. Формально від її громіздкого культового служіння вони вивільняються. Але наявність багатьох напрямків і течій в протестантизмі – це свідчення того, що вони в тій чи іншій мірі ще далеко не є вільними від їхнього передання, від їх "богослов’я”, яке хитро виправдовує насильство там, де земні інтереси бездуховного суспільства цього вимагають. Звідси необхідність підміни Волі Божої.

Неухильне виконання Заповідей підмінили хитрим, спотвореним вченням про "благодать”. І як наслідок, – замість відкриття Божої благодаті в виконанні Його Заповідей любові (Рим.13:10) – в найжахливіших загальносвітових злочинах приймають участь всі релігійні народи, починаючи від юдейських, мусульманських, християнських, (які так багато говорять про благодать) і кінчаючи напівязичницькими і язичницькими народами світу. Відступництво релігій від Бога пророк відкриває в образі "дому Ізраіля і дому Іуди,” або в образі "дочок блудниць” (блудодійних релігій), які нарушили завіт з Богом і чинили беззаконня.(чит. Иез.16:1-44; Ос.4:13) Єдиного Правдивого Вічного Бога Любові і Його Волю облудні релігії спотворили до абсурду, наділивши Його своїми земними, жорстокими, навіть звірячими рисами. Наслідком цього є жахливий стан світу, коли насильство і жорстокість сприймається як об’єктивна неминучість. Про це пророк говорить:” дім Ізраілів і дім Юдин (Юдаїзм, християнство і мусульманство) вчинили зі Мною дуже віроломно –говорить Господь: "вони сказали неправду на Господа…” (Иер.5:11) – спотворили Його Слово „Горе безумним пророкам,які водяться своїм духом (своїми світоглядами, розуміннями, догматами,доктринами) вони як лисиці в руїнах (вони, зруйнували поклоніння Богу в Дусі Істини, замінивши його буквалістським обрядовірством.